Ексклюзиви
Четвер, 26 березня 2020 06:41

Посеред цивілізації знову з'явилося середньовіччя

Автор: ДМИТРО СКАЖЕНИК
 

Коронавірус починає шкодити в Іспанії. Переляк заволодів новинами. Зачиняють школи й університети. Скасовані засідання парламенту, спортивні події проводять без публіки. Полиці супермаркетів напівпорожні. І в приватних розмовах, ясна річ, говорять тільки про це.

Іспанія боїться. І уряд виступає проти страшної хвороби зі щоразу жорсткішими заходами, які іспанці схвалюють і навіть вимагають, аби вони були мас­штабніші. Офіційна статистика каже, що на 11 березня в країні є лише 47 смертей через пандемію, і що звичайний грип убиває щороку 600 чоловік, і що від коронавірусу одужує значно більше людей, ніж вмирає від нього, що Іспанія має одну з найкращих у світі систем охорони здоров'я тощо. Але статистичні дані не спроможні заспокоїти охоплене панікою суспільство.

Посеред цивілізації знову з'явилося середньовіччя. Багато речей відтоді змінилося, але багато — ні. Наприклад, страх перед чумою.

Нічого цього у світі не відбувалося б, якби Китай був вільною й демократичною країною, а не диктатурою.

Щонайменше один лікар виявив цей вірус значно раніше — та уряд приховав новину, змусив замовкнути цей розсудливий голос чи голоси. Таким чином, як і в Чорнобилі, було втрачено багато часу. Появу зарази визнали тільки тоді, коли вона вже поширилася. Добре, що зараз світ дізнається: прогрес завжди є калічним без свободи. Чи зрозуміють це нарешті дурні, які гадають, що приклад Китаю — вільний ринок при політичній диктатурі — є гарним взірцем для третього світу?

Упродовж історії чума була одним із найгірших кошмарів людства. Вона доводила до відчаю і божевілля наших предків.

Замкнені за мурами фортець, захищені ровами і підйомними мостами, вони не так боялися отих ворогів, проти яких могли оборонятися на рівних мечами, ножами і списами. Але чума не була людською — то був витвір нечистої сили. Божа кара, що вражала однаково як грішників, так і невинних. Проти неї нічого не можна було вдіяти, а лиш молитися і каятися. Повсюди вибухало шаленство — були міста, де пекельну заразу намагалися втихомирити, приносячи людські жертви: відьм, безбожників, нерозкаяних грішників, непокірних і бунтівників.

Усі знають, що коронавірус буде минущою пандемією, що науковці найрозвинутіших країн невдовзі знайдуть вакцину, що все це закінчиться і за якийсь час стане печальною новиною, яку люди заледве пам'ятатимуть. Що не мине — то це страх перед потойбіччям. Релігія приглушує його, але не знищує. Ця тривога завжди залишається на дні душ й іноді виростає до гігантських розмірів панічного страху перед тим, що буде, як тільки переступиш поріг, який відділяє життя від того, що є поза ним: абсолютне зникнення і назавжди? Рай для добрих і пекло для лиходіїв? Якась інша форма існування? Чума зненацька витягує на поверхню ці питання, які у буденному й нормальному житті ховаються в глибинах особистості, і змушує людей приймати свою минущість.

Усім нам важко погодитися з тим, що все гарне в житті є винятковою справою смерті — знання, що в певний момент це життя матиме кінцеву крапку. Що якби смерті не існувало, життя було би безконечно нудним — безладне повторення подій аж до страшного й дурного переситу. Що саме завдяки смерті існують кохання, бажання, мистецтва, наука, культура, книжки. Тобто всі ті речі, що роблять життя терпимим, непередбачуваним і хвилюючим. Розум нам це пояснює, та нерозсудливість не дає прийняти.

Страх перед чумою попросту є страхом перед смертю, який завжди йде за нами, наче тінь.

Зараз ви читаєте новину «Посеред цивілізації знову з'явилося середньовіччя». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода