Політикам не потрібна європейська Україна

Президент і дипломатія рапортують про те, що європейська інтеграція України просувається успішно. В якості свідчень наводять підписання угоди про спрощення процедури оформлення віз та відносно успішний хід переговорів про підписання так званої посиленої угоди між Україною та Євросоюзом, яка визначатиме характер відносин між двома сторонами у найближчі кілька років.

Справді, це перші невеликі успіхи, що мали б проявитися з 15 років тому й сьогодні уже забутися через зміну якості відносин. Однак цього не сталося, й нині не варто розбиратися чому. Йдеться зовсім про інше.

Європейська інтеграція України саботується не стільки ЄС, який не виказував і не виказує жодного бажання чітко сказати "так" чи "ні", скільки самою Україною. Два свіжі приклади.

Перший — лист від УЄФА за підписом керівника європейського футболу Мішеля Платіні про те, що на київському стадіоні "Олімпійський" проводити матчі футбольної першості континенту 2012 року не можна. Він не відповідає сучасним нормам ні за здатністю вмістити певну кількість глядачів, ні за комфортом, ні  щодо безпеки проведення матчів.

Не пішов у відставку, а потім і під трибунал голова прикордонної служби

Скандал навколо стадіону назрівав довго. Влада Києва й України була заздалегідь попереджена. Однак власники майбутнього комплексу сповнені рішучості продовжувати будівництво. Закликати їх до патріотизму марно — такого слова вони, можливо, й не знають. Показово інше: ні мер Києва, ні хтось інший із чиновників не знайшов сміливості взяти на себе вирішення проблеми.

Приклад другий. На словацько-австрійському кордоні затримано 35 нелегальних емігрантів з України. Цей факт може надовго перекреслити всі зусилля дипломатії якщо не зі скасування, то хоча б із полегшення візового режиму, який б"є виключно по інтересах законослухняних громадян. Але навіть після такого кричущого випадку не пішов у відставку, а потім і під трибунал голова прикордонної служби. Він зробив вигляд, що так і має бути. Не оприлюднили жодної інформації про покарання тих, хто пропустив автомобіль із нелегалами. Виникає запитання: а скільки таких випадків залишилося невідомими для загалу? І чому з жодного із них не було зроблено потрібних висновків?

Можна скільки завгодно заявляти, що ми успішно просуваємося в Європу. Та все це будуть просто слова, доки в Україні не почнуть утверджуватися сучасні європейські стандарти. Доки політики не відповідатимуть за свої обіцянки. Це — абсолютно очевидні речі.

То чому ж жодна з політичних сил, що беруть участь у позачергових парламентських виборах, не спроможна адекватно відреагувати на виклики часу?

Бо жодна з них досі не зарекомендувала себе справді європейською. Виходить, що нашим політикам не потрібна європейська Україна? Мені ж не потрібні європейські скандали навколо України.

×