Держава повинна бути сильною, навіть щоб бути нейтральною, казав державний діяч часів революції у США Александер Гамільтон.
Нині міжнародні відносини дуже нестабільні. Роль Організації Об'єднаних Націй послаблюється. Не спрацьовують традиційні механізми взаємодії і сторіччями випробувані підходи до світових проблем. Цим користуються невдоволені станом справ. Ті, хто прагне його перегляду на свою користь. І застосовує для цього не лише грубу силу, а й так звану м'яку.
Є ті, хто пропонує Україні нейтральний статус і якісь нові "міжнародні гарантії безпеки". Такі ідеї є не тільки в матеріалах останнього журналу "Росія в глобальній політиці". А й розглядаються серед можливих варіантів для України в експертній доповіді американської корпорації RAND (заснований 1948 року аналітичний центр. — ГПУ) щодо майбутнього так званої проміжної Європи.
Начебто немає окупації Росією Криму та нехтування Москвою Будапештським меморандумом 1994 року (РФ, Велика Британія і США гарантували Україні безпеку в обмін на без'ядерний статус. — ГПУ) і сотнями інших документів. Начебто немає в Росії впливових сил, що говорять про неприйнятність незалежності нашої держави.
За можливий приклад Україні часом пропонують Австрію. Після підписання 1955 року з СРСР, Сполученими Штатами Америки, Великою Британією й Францією договору про відновлення незалежної Австрії Відень прийняв закон про нейтралітет. Зобов'язався не вступати у військові союзи, не допускати на своїй території іноземних військових баз.
Але будь-які аналогії між сучасною українською ситуацією та австрійським прикладом ігнорують реалії історії й світової політики. Достатньо поглянути на мапу Європи, щоб пересвідчитися: Австрії ніщо не загрожує з будь-якого боку.
Цікавий для нас приклад Бельгії. Її гарантії про вічний нейтралітет підписали великі європейські держави — Британія, Франція, Росія, Австрія та Пруссія 1831 року. Однак агресивний сусід — Німецька імперія і Третій Рейх — двічі, 1914-го й 1940 року, порушував гарантії нейтралітету Бельгії. І при тому у міжвоєнний період Німеччина їх двічі офіційно підтверджувала: 1937 року та 1939-го.
Висновки напрошуються самі собою. Безпеку України не можна будувати лише на папері. Хоч би які підписи стояли на ньому.
Всерйоз покладатися на будь-які міжнародні гарантії безпеки — це безвідповідально витрачати час і ресурси. Ще й опинитися в полоні ілюзій. А це вкрай небезпечна річ. Україна в цьому пересвідчилася 2014 року.
Головним гарантом національної безпеки України є й будуть її Збройні сили. Що матимуть довіру народу й силу самостійно або у взаємодії з арміями країн-партнерів дати відповідь будь-якому агресорові.
1 
1
Коментарі