У серпні 1961 року Радянський Союз збудував Берлінську стіну. Один із символів залізної завіси, що розділяла соцтабір і західний світ.
За 60 років нову стіну змушені зводити Польща й Литва. Вони намагаються відгородитися парканом від неадекватності Олександра Лукашенка. Білоруський режим привозить літаками мігрантів з Близького Сходу, а місцеві силовики допомагають їм нелегально перетнути кордон з Євросоюзом. Мінськ спеціально створює проблеми сусідам, щоб змусити їх піти на поступки та зняти санкції.
Доки Лукашенко мститься Європі, Москва готує окупований український Донбас до виборів у Держдуму. Місцевим жителям пропонують голосувати онлайн. Нові російські депутати будуть обрані зокрема й людьми з українськими паспортами. Росія плює на легітимність свого законодавчого органу. Вона більше не має наміру озиратися на здоровий глузд.
Простір політики в Росії зачищений. Усім, хто не пройшов перевірку ФСБ, заборонено брати участь у виборах. Кремль озброївся технологіями й відслідковує тих, хто виходив на протести. За незгоду можна розплатитися кар'єрою чи свободою.
Нам часто здається, що історія рухається тільки вперед. Що здобуті одного разу свободи продовжують жити у країні "за замовчуванням". Москва й Мінськ доводять, що це не так. Якщо за свободу нікому боротися — її завжди можуть забрати.
Тепер Київ опинився з одного боку залізної завіси, а Росія з Білоруссю — з іншого. Ця реальність не означає, що Україна позбулася внутрішніх проблем. Корупція, клановість, зловживання продовжують жити в нашій реальності. Але основна різниця в тому, що Україна знає про свої недоліки, а росіянам і білорусам ніде про свої проблеми прочитати. Українці можуть змінити владу, а їхнім сусідам з північного сходу дозволено свою владу тільки переобрати.
Останні 30 років Україна часто оглядалася на Мінськ і Москву. Захоплювалася тамтешнім ладом і зарплатами. Хвалила чужі дороги й журилася, що "сильна рука" дісталася комусь іншому. А виявилося, що і дороги, і лад можуть бути складовими диктатури.
Географічне сусідство не обіцяє нам спокою. Режими в Росії та Білорусі приречені сприймати Україну як цивілізаційного конкурента, який доводить, що свобода можлива. Це означає, що найближчі десятиліття нам доведеться битися на два фронти. Перемагати внутрішню неефективність і утримувати зовнішній периметр. Це максимальний рівень складності. Але інших опцій у нас немає. Минулого разу Берлінська стіна протрималася майже 30 років.
Коментарі