"Найбільші націоналісти — саме зі східної України"

 

Професор і мовознавець Олександр Пономарів, 73 роки, вважає, що для поліпшення ситуації з українською мовою на сході країни потрібен сигнал згори.

Віктор Ющенко навряд чи буде наступним президентом. Чи означає це, що ситуація з українською мовою погіршиться?

— Ющенко не виконав нічого з того, що обіцяв. Не визнали досі ОУН-УПА. Та й говорить він не українською літературною. Так, він патріот, але розмовляє як у себе в селі — "слідуючі питання", "поступлення"... Янукович знає українську мову краще, бо вивчив як іноземну.

Як загалом оцінюєте рівень знання української серед політикуму та вищого чиновництва?

— Яценюк пристойно володіє й українською, й російською. На відміну від Литвина, який, коли хоче позагравати, переходить на останню. У нас так говорила в Академії наук вахтерка Фрося, царство їй небесне. Хотіла "по-руському балакати". Ну, Литвин трохи краще за Фросю розмовляє.

Одна моя знайома викладачка як аргумент на захист Ющенка каже: "В нього українська сім"я". Коли його син Андрій закінчив наш Інститут міжнародних відносин, батько прийшов вручати дипломи. А потім до Андрія підбігли кореспонденти й питають, як відзначатиме, де. Він відповідає: "Ну, посидим с друзьями..." То я подзвонив потім тій знайомій і кажу: ти чула, як говорить його син? Люди це бачать і думають: що ж узяти тоді з сина Януковича? Колись у депутатів запитували, чи знають українських пісень. Малий Янукович сказав: "Да, знаю — "Ніч, хоч голки збирай"...

Україна вочевидь і далі буде двомовною країною. Як має діяти держава, щоби принаймні зменшити рівень несприйняття української на сході та в Криму?

— У штики на сході українську мову ніхто не сприймає. То галичани думають, що там самі перевертні живуть. Я казав їм ще за Радянського Союзу: ви такі розумні, такі національно свідомі, бо тільки 50 років живете тут. А пожили б 350 — невідомо, що з вас було б. І найбільші націоналісти — саме зі східної України. Там люди завжди ображаються, коли київське начальство приїжджає і переходить на російську.

У нас немає людей, які не знають української мови. Ну хіба що типу "регіонала" Олександра Єфремова. Або такі, як Микола Азаров. Кажуть, він трьох учительок української мови до істерики довів, бо нічого не виходило.

Литвин розмовляє трохи краще за вахтерку Фросю

Діти з Севастополя здобувають почесні місця на конкурсах з української мови. А депутатка міськради Литвинова хотіла організувати читання, які довели б шкідливість її вивчення. Це клінічний випадок, її треба до психіатра повести. Всі сучасні російські школи на сході — це колишні українські, які позакривали за часів застою. І там навіть за президентства Ющенка жодної української не було відкрито.

Нині українізація Донбасу видається неможливою?

— Основна маса чекає сигналу згори. А його немає. 1965 року Іван Дзюба написав працю "Інтернаціоналізм чи русифікація?". Вона справила ефект вибуху атомної бомби. Бо Дзюба в межах радянської ідеології довів: те, що робиться в Радянському Союзі, — це ніякий не інтернаціоналізм, а русифікація. Це читали всі в громадському транспорті, передруковували. А потім почали за неї тягати. Тоді її підсунули Петрові Шелесту, першому секретареві ЦК Компартії України. Вона справила на нього велике враження. Він дав вказівку в ЦК: якщо туди дзвонять, відповідайте українською — незалежно від того, якою мовою з вами говорять.

Найбільше зросійщення відбулося за Щербицького. Досить було двом чи трьом батькам висловити бажання, аби школа була російською — і переводили. Одразу після війни на Донеччині й Луганщині більшість шкіл були українськими, міністром освіти був Павло Тичина. Тоді зросійщення не сягнуло таких меж, як тепер.

І що робити?

— Наприкінці 1980-х, коли почалося національне піднесення, молодь заговорила українською. І якби Кравчук не пішов дочасно з президентства, тоді всі сприйняли б незалежну Україну: хто із захопленням, хто без. Але прийшов Кучма й оголосив, що зробить другою державною чи офіційною російську. Потім прийшов Табачник. Це ж не просто українофоб, а україножер!

Кучма тоді російську державною не зробив, бо здійнявся великий галас. Але він дав сигнал антиукраїнським силам, які одразу розвернулися на 180 градусів і почали проводити антиукраїнську політику. І ніхто їх не зупиняв. От у Криму офіційно 700 тисяч українців, хоча насправді більше,  вони просто зросійщені. А шкіл українських там десь п"ять — менше, ніж татарських, бо кримські татари борються за своє. Хотіли відкрити українську школу, а тут вийшли Вітренко, "Русский блок" і не пустили до неї дітей. Так їх міліція мала розігнати! Держава не захищає права українців. Але нам треба домагатися свого — в суди подавати й воювати.

Нинішня молодь спілкується мовою, де багато слів з англійської. Вона також становить загрозу українській?

— Так, але небезпека від російської більша. Тих англійських слів порівняно небагато. По всій Україні — український територіальний варіант російської мови. Але фонетика в усіх українська, бо це найстійкіший мовний компонент. Тому в Москві одразу впізнають російськомовну людину з Донецька.

Що ви думаєте про мову нашого телебачення? Часом телевізійники вживають "Европа", "етер", і це дратує значну частину аудиторії.

— А для мене "ефір" звучить як матюк. Тому що це грецьке слово, і там ніякого "ф" немає. Деякі телеканали намагаються запровадити ті норми. Я член правописної комісії, яка над цим працювала. І чого тільки не видумували: ніби ми хочемо "ф" викинути і казати "Хвранція". Та ніякої "Хвранції" не буде! Звичайно, звук "ф" — не слов"янський. Ті слова, які мають цей звук, у слов"янських мовах запозичені. Мови не запозичають звуків, але слов"янські один запозичили. Але найбільший опір цьому чинили українська й білоруська. Столицю Греції ніхто, крім росіян, Афінами не називає. У нас 95 відсотків цих слів передаються через звук "т". Ми ж не кажемо "мафематика", "бібліофека".

Хто із зірок нашого телебачення бездоганно володіє українською?

— Тільки Алла Мазур говорить правильно, хоча помилки теж робить.

×