Основні грошові потоки та центри ухвалення рішень зав'язані на Києві. Інші міста не мають свободи самоуправління і фінансових можливостей. Це й визначає непропорційність розвитку регіонів, уважає директор столичного аналітико-дослідного центру "Інститут міста" 61-річний Олександр Сергієнко.
— Люди масово їдуть до столиці та її міст-супутників. Реально жителів Києва набагато більше, ніж показує статистика. Його населення кілька років тому оцінювали за споживанням хліба. Налічили приблизно 4,1 мільйона осіб.
Основне джерело наповнення міських бюджетів — податок на доходи фізичних осіб. Якщо у людей нема роботи, місцева казна не отримує грошей. Тому в провінційних містах проблеми з фінансовою незалежністю. Їх керівники їдуть із простягнутою рукою до Києва, випрошують дотації чи субвенції. Мер часом навіть зацікавлений у цьому. Бо його робота може зводитися до того, щоби пару раз на рік з'їздити до столиці та випрохати фінансування.
Міста Сходу України деградують. Є напівпорожні будинки, занепадає інфраструктура. Виїжджають, як правило, ініціативніші, освіченіші, розумніші, які не миряться зі своїм становищем, а шукають заробітку. Зменшення кількості споживачів комунальних послуг призводить до того, що тягар утримання централізованого енерго- та водопостачання перекладається на тих, хто лишився, — людям піднімають тарифи.
У французькому місті Тулуза після Другої світової керувала розумна влада. Чиновники почали розвивати місто й околиці, вкладали кошти в освіту та інфраструктуру. Зараз там розташовані центр розвитку авіаційної та космічної галузей країни, наукові й навчальні заклади. Окремий регіон притягнув до себе цілі сектори економіки й потужно розвивається. Ми те саме могли би зробити у Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Одесі чи Львові. Люди не їхали би світ за очі у пошуках роботи. Містам треба надати самостійність щодо рішень.
Є дві моделі розвитку регіонів — агломерація чи конгломерація. За першої відбувається рівномірний розвиток усіх областей. У нас вони мають різні сильні та слабкі сторони, тому однакового розвитку міст не вийде. Коли використовують принцип конгломерації, створюють великі міста-центри, де розвиваються тільки певні галузі, пристосовані до цього краю. Це означає, що кожне велике місто має шукати власного шляху виживання, але доповнювати одне одного в національній та глобальній економіках. Якщо місто знайде цей шлях, то паралельно покращає ситуація у містечках-супутниках. Конгломерація найкраще підійшла б Україні.
4 
1
Коментарі