Поет Юрій Рибчинський, 62 роки, вважає, що проект "Великі українці" на телеканалі "Інтер" допоможе людям більше дізнатися про українські історичні постаті.
Чи не стане визначення великих українців ще одним питанням на кшталт російської мови чи НАТО, що ділитиме Україну?
— Якщо розкол вже існує, то проект "Великі українці" не може його поглибити чи зменшити. У нашій країні різні уподобання, бо різна історія окремих регіонів. Але проект дасть поштовх розумінню: коли ми вже стали державою, то треба знаходити шляхи створення спільної для всіх українців історії, на якій виховуватимуть наших дітей та онуків.
Де в цьому проекті межа між соціальним дослідженням і телешоу?
— Проект мав би насамперед виконувати інформаційну роль. Треба більше розповідати. Про того ж Мазепу, Калнишевського, Дорошенка... Про Ліну Костенко. Це було б корисно для жителів Харківщини, Донеччини.
Звісно, є елемент шоу і певна суб"єктивність при голосуванні. Хтось може організувати мільйони голосів. Або якщо має вплив на мобільного оператора, то дасть команду — і з ранку до вечора слатимуть потрібні повідомлення.
Проект засвідчить насамперед рівень колонізації чи національної свідомості нинішніх українців?
— Продемонструє свідомість одних і повну необізнаність інших. У кожній країні такі програми показували дивовижні речі. У Португалії колишнього диктатора Антоніу Салазара внесли і до "чорного" списку, і назвали у десятці найкращих португальців. Привернення уваги до української історії — це вже позитивно. Навіть якщо викличе суперечки, невдоволення, сварки. Але без цього не обійтися. Бо дуже неоднозначна наша історія. А цей проект дає можливість людям багато в чому розібратися.
Які все ж мають бути критерії для визначення великих українців?
— Насамперед це національність і стосунок до української мови й культури. А також вагомість досягнень людини чи її внесок у формування нації, культури й науки, освіти тощо. Треба дивитися, наскільки ця діяльність сприяла піднесенню престижу України у світі.
Але слід розрізняти великого українця й великого громадянина України. Тарас Шевченко жив у Російській імперії, але був великим українцем. Ольга Кобилянська — народилася на території Румунії, німкеня, але це велика українка, бо тут жила, писала по-українськи і працювала на нашу культуру. А от єврей Шолом Алейхем писав про життя євреїв в Україні. Він не українець, але великий громадянин України. Учений Ілля Мечников працював у Росії, став лауреатом Нобелівської премії, але відбувся на теренах України, народився у Харкові і закінчив тут університет. То чому ми повинні віддавати його росіянам?
Хтось може організувати мільйони голосів
Чи не сумнівно визнавати великими українцями діячів, які відзначилися на теренах культур інших народів — скажімо, Михайла Булгакова, Максиміліана Волошина, Анну Ахматову?
— Якби Булгакову сказали, що його визнали великим українцем — він сміявся б і запитував, куди поділася його російськість. Він був росіянином за духом. Так само і Волошин з Ахматовою. Яке відношення вони мають до України?
А от Микола Гоголь — великий українець. Навіть попри те, що відмовився писати українською мовою, хоча й добре її знав. Він відкрив українців і росіянам, і всьому світу. За ситуації, коли чинився шалений тиск на все українське, він не зміг би відбутися як український письменник.
Кого ви вважаєте великими українцями?
— Звісно, на перше місце ставлю Тараса Шевченка. Його внесок у формування української нації найбільший. Він мовою об"єднав нас усіх.
Іван Мазепа стоїть для мене вище за Богдана Хмельницького. Хоч він і неоднозначна фігура. Але один із небагатьох, про якого за життя складали літературні твори такі поети, як Джордж Байрон та Юліуш Словацький. У французькій мові слово "мазепа" з наголосом на останньому складі стало синонімом понять "донжуан" і "казанова". Так називали тих, хто робив кар"єру через жінок. Це була фігура, про яку ходили легенди. Він багато зробив для того, щоб Петро I сів на трон. Із російської історії це після Полтавської битви було викинуто. Взагалі такої відомої постаті з України серед політиків того часу не було. Мазепа багато зробив для культури й освіти. Мав такий досвід дипломата і державного діяча, якого не було у жодного нашого гетьмана. Знав багато мов, був справжнім європейцем.
Із сучасників я б назвав поетесу Ліну Костенко, тренера Валерія Лобановського, співаків Володимира Івасюка, Софію Ротару та Ніну Матвієнко, спортсменів Віталія Кличка й Ларису Латиніну, авіаконструктора Олега Антонова. Із політиків — лише В"ячеслава Чорновола.
Чи потрібно взагалі відзначати сучасників?
— Американці відзначили в подібному проекті співака Елвіса Преслі, а британці принцесу Діану — ще за її життя. Хіба ми не можемо визнати, що Ліна Костенко — геніальний поет? Чи треба чекати, коли людина помре? Лариса Латиніна виборола найбільшу кількість золотих медалей за всю історію Олімпійських ігор. Вона нині живе в Росії, але родом із Херсонщини. Мешкала в Києві, представляла збірну України.
А от нинішніх політиків я б не чіпав. Термін їхньої діяльності історично ще короткий.
Чи не краще було б визначити великих українців за допомогою опитування експертів та вчених?
— Це добре, що до проекту долучилося населення. Школярі, студенти, домогосподарки замислюються над місцем в історії того чи іншого діяча. Усе ж вирішує поінформованість. У школі мені розповідали, що гетьман Іван Мазепа — зрадник, іуда. Але прийшли інші часи, і я мав змогу почитати польські й шведські видання. Це змінило моє ставлення до нього на протилежне. Але зараз половина українців і досі толком не знають, хто такі Мазепа чи Бандера. За радянських часів їм вбили в голови штампи. А люди мають побачити кожну постать із різних сторін, збагнути її об"ємність. Бо маніпулювати думками людей можна лише тоді, коли вони непоінформовані. Я розумію, чому для одеситів Катерина II — велика постать. Знають, що вона заснувала їхнє місто. Але їм невідомо, що ця цариця на багнетах принесла в Україну кріпацтво, зруйнувала Січ.
3 
1
Коментарі
3