Сьогодні завершується шкільний навчальний рік. Для випускників настає доросле життя, в якому багато важать набуті в школі знання. Але чи якісна у нас шкільна освіта?
Галина Бондар, 49 років, вчителька молодших класів:
— Вона не може бути якісною. Деякі молоді вчителі ставляться до роботи як до тяжкої повинності, яку мусять відбути. Рік відпрацюють — і до побачення. Крім цього, великою проблемою є батьки, які несерйозно ставляться до шкільної освіти дітей. А потім, у 11 класі, носять хабарі вчителям, аби дитина мала нормальний атестат. І вступати до вузів вони теж їдуть із грошима.
Олександр Покровський, 44 роки, безробітний:
— Головне — знайти своє місце в житті, й шкільна освіта тут ні до чого. Часто буває, що людині не допомагають ані школа, ані університетський диплом. Сьогодні в мене поки що немає роботи, хоча я свого часу закінчив школу зі срібною медаллю. А моя жінка, яка вчилася на трійки, заробляє непогані гроші. Серед світових зірок теж є багато людей, які або погано вчилися, або зовсім не змогли закінчити школу. З другого боку, я не заперечую впливу того багажу знань на особистість, який може дати дитині школа чи університет.
Вікторія Осипенко, 26 років, експерт із текстилю:
— Приємних спогадів про школу не маю, в останньому класі часто прогулювала. Пам"ятаю, що було надто багато математики, фізики й хімії — але надто мало часу на іноземні мови. Якщо вчителька англійської хворіла, її обов"язково заміняла математичка. Бо математики, як вони вважали, багато не буває. Краще викладали б історію мистецтв чи більше культурології, хоча б факультативно. І щоб глибше вивчали мови. А то після закінчення школи я англійською, крім "май нейм із Віка" і "Шекспір воз борн ін Стрепфорд-он-Ейвон", нічого путнього сказати не могла. В інституті й далі, на роботі, зрозуміла: школа не заклала мені в голову потрібних знань.
Геннадій Савін, 67 років,
пенсіонер:
— Якщо йдеться про інженерні та інші технічні спеціальності — то тут ми "впереди планеты всей". За інші не знаю. Ми із дружиною інженери. Точні науки і в школах, і в вузах були на висоті, бо країні були потрібні ракетобудівники, космонавти, військові спеціалісти, хіміки-фізики. Вся ця гонка озброєнь... Мені здається, зараз рівень шкільної освіти набагато кращий. Дітям не задурюють голови зайвою інформацією, у школах з"явилися штатні психологи, розвитку дитини як особистості приділяється більше уваги.
Євгенія Гапчинська, 34 роки, художниця:
— Я в школу пішла у 5 років. Не любила її, хотіла вирватися скоріше — адже там я була п"ятою дитиною тих самих батьків, і всі вчилися в тій школі. А панувало звичайне радянське ставлення до дітей із багатодітних сімей: "наплодили нищету" і таке інше. Хай вибачають учителі — я не любила ні їх, ні школу, хоча була відмінницею. На "п"ятірки" вчилася тільки тому, що не знала, як вигребти з такої ситуації — тебе викликають до дошки, а ти нічого не знаєш.
3 
1
Коментарі