Ми не нариємо собі у дніпровських кручах під Запоріжжям мобільного американського комплексу THAAD, здатного захистити військові бази і стратегічні об'єкти від балістичних ракет. Не викотимо жодного зенітно-ракетного комплексу Patriot зі знайдених наприкінці минулого століття в одному з таксопарків Кропивницького. Зі старої бухти Одеси не вийде піднятий на поверхню 16 лютого ракетний крейсер класу "Тікондерога", яким борознять світові води морські сили США. З ангарів Гостомеля не вилетять надзвукові бомбардувальники B-1B Lancer, що заростають тут павутинням із радянських часів.
Ми радо все це і викопали б, і підняли б. Як влітку 2014-го зробили путінські "трактористи". Але США – не Росія. І Велика Британія – не Росія, й інші країни демократичного Заходу. Вони не можуть собі дозволити кримінальні методи у міждержавних відносинах і нахабну брехню від імені національного прапора. Вони не вбираються в чуже, не здирають підло з рамен шевронів. Західні демократії завжди діють від власного імені.
Щоб зі Сполучених Штатів пішла нам оборонна зброя, знадобилися зміна президентського кабінету і кількарічні дискусії в Сенаті. Кожен літак із військовим вантажем залишає Лондон під пильним оком британців. Країни Балтії, щоб не підставити партнерів, питають дозволу у виробників зброї. Німеччина, попри критику сусідів по континенту, досі не передала навіть безневинних шоломів. Кожен діє в рамках закону.
Нам із вами хотілося, щоб із заокеанських контейнерів разом із "Джавелінами" вийшли хвацькі хлопці і сказали: все буде о'кей. Нас трохи образило переміщення з Києва іноземних посольств. Замість залишити нас на ймовірну поталу, амбасади мали ввести на суверенні території захисні мобільні підрозділи. Московські ординці утрималися б бодай від килимового бомбардування. Але й це зрозуміло: людські життя – понад усе.
Хлопці з контейнерів не вийшли й не вийдуть. Навіть якщо, борони Боже, повториться Іловайськ і нас розстрілюватимуть упритул. Україна не є членом НАТО, захищати її не дозволяє буква статуту. Інша буква цього ж статуту не пускає нас під парасольку колективної безпеки. І це теж у рамках демократії.
Якщо західній цивілізації на роду написано вмерти, згине вона через власне чистоплюйство. Демократичне суспільство – найгуманніше і найчесніше. Та коли маєш справу з убивцею, базові принципи слід відсувати вбік.
Не було в історії московитів договору чи зобов'язання, яких вони не порушили б. Ординці й підписують їх не заради миру та добросусідства. Мета завжди одна: обдурити, отримати односторонній зиск, виграти час на озброєння чи для удару у спину. Усе, що Московія підписує, насправді – вексель до сплати. Закінчується вигода, договір – на смітник.
Треба було роззброїти Україну – з'явився Будапештський меморандум. Нагода віджати Крим – і вже нема ні меморандуму, ні Великого договору з Україною.
Тоталітарний Кремль щиро дивується, коли люди відмовляються переписувати свої конституції. Не розуміє, чому НАТО не бажає плювати на свій статут. Без найменшого сумніву вимагає скасувати міждержавні документи, підписані з колишніми радянськими республіками та членами Варшавського договору після 1991 року.
Московія – ординська держава. Путін, погрожуючи танками й ракетами, замахнувся на Україну. Завтра дістане з валізки ядерні боєголовки і захоче Польщу з Німеччиною. І жодні дипломатія та запопадлива метушня Макрона з Шольцем не зарадять.
Покажіть мій окоп. Дайте зброю, яку втримають немолоді руки. Не хочу "завтра", яке приготували московити. Не хочу навіть бачити, як вони корчитимуться під нечуваними санкціями західної демократії.
1 
1
Коментарі