Коли людина на чомусь затято зосереджена, треба щось зробити чи сказати. Аби повернути її до більш об'єктивної реальності.
Нам було і сказано, і зроблено.
Змілів потік артилерійських снарядів. Європейці виявили, що фізично не здужають поставити обіцяний мільйон. Сполучені Штати Америки утвердилися в рішенні не надавати далекобійних систем і на невизначений термін зупинили фінансову допомогу, приславши замість неї федерального ревізора. Розпочалася війна на Близькому Сході, й тепер узгоджену зброю треба ділити між двома нужденними. І зрештою, взяв слово Головнокомандувач Збройних сил України й констатував: російсько-українська війна стає позиційною, це потребує нової стратегії та концентрації сил. І запропонував нагальні рішення.
Верховний головнокомандувач спробував було утримати звичний комфортний оптимізм і, зрештою, поступився реаліям. Навіть пішов далі Залужного, заявивши: якщо Захід не дасть зброї – ми відступатимемо; якщо не дасть грошей – перестанемо виплачувати соціалку.
Випестуваний "Мирний план" якось одразу втратив актуальність. "Кримська платформа" відкотилася під туманний обрій. А надія на свіже збройно-фінансове постачання з країн арабського світу пригасла, не розквітнувши. Ситуація потребувала уточнень.
Радник голови офісу Михайло Подоляк пояснив, чому ЗСУ не здобули головної перемоги контрнаступу й у визначені терміни не звільнили Криму. Анонси деокупації базувалися на математичних розрахунках: скільки і якої зброї потрібно. Математика була правильна, а от західні союзники не виконали своєї частини зобов'язань. Затримали постачання зброї.
Що винувате й військове командування, суспільство зрозуміло після низки відставок, здійснених на свій розсуд цивільними владними особами. Було піддано критиці й Валерія Залужного, він, на думку офісних нашіптувачів, вирішив "зайнятися політикою".
Не знаю, чи заспокоїла західних союзників клятвена заява нашого президента, що в Україні крадуть лише свої кошти. Нас – шокувала.
США та Європа на ЗСУ не дають ані цента. Фінансування армії здійснюється виключно з бюджету. Тож кожна вкрадена зеленими соратниками гривня – це підрив обороноздатності, послаблення фронту, поглиблення рік української крові.
Відомий, приміром, хронічний брак безпілотників. І наприкінці січня Міністерство оборони тоді ще Олексія Резникова оголосило про створення першої у світі армії дронів. За участі Держспецзв'язку. Говорили красиво й ледь не про мільйон "пташок". Наприкінці березня обіцяна армія всохла до трійки "перших у світі ударних рот". Далі ми почули про "яйця по 17", неконтрольоване розкрадання армійських грошей у воєнному відомстві й відставку керівника. А днями – про організовану групу на чолі, як і в Міністерстві оборони, з керівником відомства, яка вкрала 1,7 мільйона доларів. Суспільству ж запропоновано радіти "кільком десяткам" безпілотників, які ЗСУ отримуватимуть щомісяця.
Влада вправлялася в математиці. Вираховувала потреби у зброї та швидкість контрнаступу, дальність західних знарядь і дати звільнення територій. Райдужні цифри гнала через "Єдиний марафон" до осель співгромадян. Щодня. Країні ж потрібні добрі новини!
Влада заколисала не лише посполитих, а й себе.
Не зважала на розвиток оборонки, не відновила на повну силу жодної з призупинених 2019 року ракетних програм, масового виробництва боєприпасів. Не перевела економіку на воєнні рейки. Позбавила ЗСУ призовного резерву. Навіщо все це, мовляв. Захід дасть і ракети, і до ракет, економіку витягне будівництво доріг, а славне українське військо переможе й без поповнення.
"Зекономлені" бюджетні, тобто армійські, кошти розкрадали, закатували в асфальт, безповоротно сплавляли за кордон зерновим коридором. З армійських грошей піднялася не одна сотня новітніх мільйонерів.
Нині влада начебто прокинулася. Але для чого?
Щоб визнати помилки і створити професійний уряд національної єдності? Перевести нарешті економіку на воєнні рейки та згуртувати суспільство на засадах правди й соціальної рівності перед подоланням смертельної небезпеки?
Чи заради невпинного пошуку винних за межами владних кабінетів – зокрема й серед командування вітчизняних Збройних сил?
ЗСУ – єдине, на чому тримається нині Україна.
1 
1
Коментарі