Ексклюзиви
Пʼятниця, 26 жовтня 2018 15:55
Сергій Чирков
Сергій Чирков
Письменник

Не треба нас тепер звільняти

Осені Він почав чекати у березні. Випив чарку на уродини покійного брата і сказав уголос:

– Восени станеться перелом. Поженуть цю шваль.

Може, нинішня осінь тому й чіпляється за тепло, що не виправдала сподівань. Може, тому й не впускає у себе холоди.

Ламаються долі, кістки, електричні стовпи. Хати горять і падають, а у війні перелому не видно. Шваль як гуляла окупованими землями Донбасу, так і гуляє.

– Не треба нас тепер звільняти! – Вона ніби обрізає розмову, губи її біліють.

Ми знайомі давно, і я розумію: зараз краще Її не чіпати.

Він мешкає в одному з окупованих московітами сіл.

Вона – містянка, також живе під зброєю чужинців.

Літо 2014-го Він просидів у погребі. Кілька місяців жив без світла, без зв'язку, нерідко – й без води.

Літали снаряди й над Її багатоповерхівкою. Коли задріботіло скло, прислала СМСку: "Якщо загину, хай усі знають: нас обстрілюють росіяни. Не українці. Не допустіть, щоб вони ходили потім у героях".

Його хата вціліла, лише посікло вікна й шифер. Вистояв і Її будинок. Обоє лишилися на окупованій території.

"Не треба лицемірити, – кажуть. – Нас ніде не чекали. Україна не могла й не може прийняти стільки біженців, і в цьому не її вина".

Він годувався з городу й довго не брав пенсії. Доки хтось заклав "бандерівця" і гроші в супроводі автоматника принесли у двір. По українську пенсію він поїхав за два роки по окупації.

– Після вас, мабуть, вже нікого не буде, – здивувалася соцпрацівниця. – Чому так зволікали?

– Гадав, повернеться Україна.

– Хай вони вдавляться своїми фантиками! – відрубала й Вона. І доки переоформила українську пенсію, жила на заощадження.

У Нього хворі ноги. Та коли інші обурювалися перевірками на блокпостах, говорив: "Правильно хлопці роблять. Кликали х… ла, ходили голосувати за відро картоплі – жеріть тепер".

Коли наші відходили, вимагав підірвати телевежу. Ще раніше – не жаліти хат, між якими ворог ховав танки й гармати:

– Потім відбудуємо. Війни без крові не буває. – І додавав: "Поставлять пукалку біля моєї – й мою розстрілюйте".

І коли таки поставили, з погреба під хатою перебрався в яму для котла.

Вона хворіє після кожного перетину "кордону". Проте не виїжджати на "велику Україну" не може: задихається. І нерви не витримують.

Під час останньої зустрічі вибухнула:

– Не треба нас тепер звільняти!

Колись розповідали про в'язнів нацистського концтабору, які не хотіли наступу визволителів. "Нас тоді розстріляють", – перемовлялися між собою. Багато хто з поневолених московітами українців страшиться нового жаху бомбардувань. Нині яке не є, а життя. Призвичаїлись. А почнуть визволяти – хтозна, чим обернеться. Гадав: мабуть, і у Ній є цей страх.

Та в Ній оселився не страх – образа:

– Чому нас кинули? Ми ладні були загинути, але щоб і їх винищили! Усіх, до останнього. Не можна гратися людьми: захотіли – визволили, не захотіли – кинули під ноги ворогам. Нас же топчуть ці скоти! Я вже не людина – твариною стала!

Він останні місяці також дратується.

– Навіщо з нас ще й своїм знущатися? Немає в казні грошей, скажіть прямо. Або викресліть зі списків – ми зрозуміємо. А то сьогодні одним пенсії блокують, завтра – іншим. Не треба так, ми й без того в багні.

Двічі на місяць Його смикають на перевірку. Відстоїть 6 год. на блокпостах, багатогодинну чергу до столу чиновника, залагодить справу. Та не встигне додому повернутися – пенсійну картку заблоковано. І нова СМС: такого-то числа з'явитися. Зворотний перетин "кордону" авто­матично передається "куди слід".

Коли два роки не їздив по пенсію, Він мав самоповагу, нині рідна влада її витоптує. І пророщує зерна ненависті.

Очікуваної осені залишилося місяць. Звільнити поневолених українців у загаданий термін навряд чи встигнуть. Та, зрештою, цей день настане. І я думаю: якими мої знайомці зустрінуть визволителів? І як швидко зможуть забути свої образи?

Зараз ви читаєте новину «Не треба нас тепер звільняти». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 13165
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода