Після перегляду кінострічки "Великий диктатор" Гітлер оголосив Чарлі Чапліна особистим ворогом. Актор виставив його на посміховисько. Фюрера, грозу Європи – на потіху світові.
Путін вдався до ядерних погроз. Причиною разом із "санкціями у сфері економіки" він назвав "агресивні висловлювання на адресу країни". Новітнього фюрера розлютили глузування й принизливі висловлювання лідерів та преси західних країн.
У всі часи диктатори й самодержці боялися кепкувань, сміху вслід царственому поступу. Вони прагнули або приручити сміх, згадаймо сонми блазнів при тронах, або оголошували на пасквілянтів і скоморохів нищівне полювання.
Осміяне перестає бути величним, грізним, страшним. Проти приниженого словом легше боротися й перемагати.
Як тут не яритися? Московія три десятиліття збирала сили для упокорення України. Двохсоттисячне військо на нас кинула, а тут зійшлися два українці на Майдані та й задиміли цигарками.
– Зізнайтеся, куме, вам страшно?
– Страшно вчора було. А сьогодні – море по коліно.
– Ваша правда.
– А коли нам море по коліно, хай московити бояться!
Посміялися та й далі:
– А знаєте, як московити кажуть на цю війну? Апєрація!
– Тю дурні! Де таке бачено, щоб пацієнт зіскакував з операційного столу й мотлошив хірурга!
Українців перестало лякати, що проти ядерної держави в окопах поряд із нами – жодної держави.
– От ми з вами, куме, й дожили до Третьої світової.
– Та яка ж вона світова, коли воюють лише дві країни?
– А отака: Московія воює з усім світом, а Україна – за увесь світ.
Сполучені Штати, друзі по континенту й із сусідніх країн встигли нас трохи озброїти. Але б'ємо окупанта самі.
Більшає жартів про недавніх сябрів. Літаки й крилаті ракети кремлівського безумця летять від них із першого дня, а тепер і землею пішли.
– Чули, куме, Москва до наступу вже й білорусів залучає.
– Мабуть, м'ясо закінчується, якщо переходять на бульбу.
Лукашенківці викликають більше зневаги, ніж ненависті.
Подумки наші дядьки не без відрази, але зазирають і через паркан, до войовничого сусіда. То з гуманітарним дорученням у двері постукають:
– Доброго дня, вороженьки! Ми привезли тіло вашого чоловіка.
– А де голова?
– А вона точно була з ним, коли їхав в Україну воювати?
… то на бруківку ляжуть послухати, що там у головному бункері.
Путін викликав Шойгу:
– Як там Україна воює?
– Не знаю… Звідти ще ніхто не повертався.
І не повернуться. Україна б'є кремлівських убивць смертельною зброєю, а між боями сміється із жалюгідного у своїй суті ворога.
Не повернуться. Навіть вивчивши пароль про паляницю. До речі, пароль нині такий: "Кропивницькі паляниці зі смаком полуниці продаються у крамниці біля Укрзалізниці". Відгук: "А московитам і глиця не сниться".
1 
1
Коментарі