"Говорімо правильно і красиво", - такі наліпки у львівських маршрутках є вже років зо п'ять. В одній колонці вказані мовні помилки, які часто роблять пасажири, а поруч - як треба казати.
- Коли виправляю помилку - от замість "приступити до обговорення" треба "розпочати обговорення", - чую: "Яка різниця, все одно всі зрозуміли", - каже ініціаторка такого мовного лікнепу - викладач "Львівської політехніки", мовознавець Ірина ФАРІОН, 48 років. Вона є депутатом Львівської обласної ради від Всеукраїнського об'єднання "Свобода". - У нас зміщені пріоритети. Людина дбає тільки про те, як вона одягається. Але забуває, що щороку треба пройти огляд в лікаря, перевірити зуби. Так само забуває про чистоту своєї мови. А бажання красиво говорити має бути таке ж природне, як жити в красивому будинку.
Треба "красти" слова зі словників. Українська мова - одна з найпотужніших у світі за кількістю синонімів. До слова "говорити" є перелік синонімів на двох сторінках. Чому ми цього не використовуємо?
Як можна заохотити людину вчитися правильно говорити?
- Щоб у людини не породжувався страх перед нормою, треба подавати її грайливо і весело. Тому наліпки, які ми поширювали у транспорті про культуру мовлення, мали бути веселі. Треба пояснити, що заднім проходом з автобуса не виходять, бо задній прохід досліджують у проктолога, а вийти можна через задні двері. Часто можна почути: "Пішли на каву". То ви вже пішли, чи хочете піти? Треба говорити "ходімо". А що таке "давай бери"? То давай чи бери? Або зупиняє бабця маршрутку і питає: "А в Зимній Воді встає?". Водій відповідає: "Не завжди...". Усі сміються. І кожен задумається: а може й я щось таке ляпаю?
Що треба робити, щоб тримати своє мовлення "у формі"?
- Надійний спосіб - читання художньої літератури. Прочитали абзац - станьте перед дзеркалом, перекажіть. Не зможете. І це нормально. Треба докласти зусиль. Прочитайте другий раз і знов переказуйте. За п'ятим разом вийде.
Ведіть словнички слів-перлів і несподіваних зв'язків між словами. Ліна Костенко: "Самі на себе дивляться ліси, розгублені од власної краси". Що вона такого сказала? А як гарно. Або Олена Теліга: "В сотах мозку золотом прозорим мед думок розтоплених лежить". Уявляєте? Це треба виписувати, таким треба наснажуватися. Ніколи не забуду метафору в романі Василя Рубана: "Помирав уражений проліском сніг". Ошаліти можна! Коли ти читаєш такий текст і розумієш, які несамовиті спроможності в собі має мова, ти теж захочеш так красиво говорити.
Якщо у вас поганий настрій, візьміть і прочитайте рядок поезії - але не графоманства - відчуєте, як почистили себе внутрішньо. От приходите додому й кажете - поганий день. А Ліна Костенко сказала б: "Мов сірничок, припалений від сонця, день спалахнув, обвуглився, погас". Скажіть так, і вас обов'язково попросять: "Як-як ти сказав? Ану ще раз".
Треба "красти" слова зі словників. Українська мова - одна з найпотужніших у світі за кількістю синонімів. До слова "говорити" є перелік синонімів на двох сторінках. Чому ми цього не використовуємо?
Ви стежили за мовою депутатів Львівської обласної ради й навіть кожному на картку виписували, що він говорить неправильно.
- Почалося з того, що перед початком кожної сесії мені давали кілька хвилин для лекції з культури мовлення. Виправляла всі помилки депутатів - фонетичні, лексичні, граматичні, синтаксичні. "Мажоритарник", а не "мажоритарщик". Не 5 "гривнів", а 5 "гривень". А що таке "зроблено мною"? Якщо ти предмет, то тобою зроблено. Ручкою може бути підписано, а - ти "зробив". Якось один депутат під час виступу сказав "скважина". Голова обласної ради не витримав: "Та яка "скважина"?! Фаріон в залі сидить! Свердловина!". 5 років виписувала кожному депутатові його помилки. Видала після цього книжку "Мовна норма: знищення, пошук, віднова". Більше в це не бавлюся. Виправляю тільки свого коханого, свою дитину і своїх студентів. Решта - ліпіть себе самі. Нехай кожного глупота буде на поверхні. Я що, асенізаторна машина?
Такі книжки з культури мови радить Ірина Фаріон:
- "Практичний словник синонімів" Святослава Караванського
- "Секрети української мови" Святослава Караванського
- "Як ми говоримо" Бориса Антоненка-Давидовича
- "Анти-суржик" Олександри Сербенської
- "Російсько-український словник" за редакцією професора Віталія Жайворонка
Більше матеріалів на мовну тему читайте на шпальті МОВА у п'ятничному числі "Газети по-українськи" - №1506 за 26 жовтня 2012 року.
Коментарі
20