Сепаратисти поза законом, федералісти - ні, нагадує медіаексперт Ігор Куляс і закликає не плутати слова, особливо - в умовах військового часу.
Слова "сепаратисти", "терористи", "окупанти" не є оціночними, якщо їх вживати правильно. Якщо ж назвати терористом або пособником окупантів людину, яка лише вийшла на мітинг із плакатом за федералізацію України - то можна програти позов за наклеп.
Сепаратисти – ті, хто виступає за відокремлення певних територій. Це й ті, хто прагне зараз незалежності свого новоутворення, як "Донецька народна республіка", "Південно-східна республіка", так і ті, хто планують приєднатися до Росії. Їхні заклики суперечать українській Конституції і законодавству.
Федералісти - люди, які виступають за федералізацію України, тобто не унітарний устрій держави. Певно, грамотно буде називати їх прихильниками федералізації. Їхні дії самі по собі не є незаконними, якщо вони не порушують громадський порядок.
Терористи – це ті, хто показово застосовує зброю проти населення, до якого належать і правоохоронці. Для залякування і з метою досягти якихось цілей. Їм притаманні чотири ознаки тероризму: показне збройне насильство, проти мирного населення, для залякування, з політичною метою. Ними не можна вважати тих, хто чинить насильство без політичних вимог. Такі - бандити.
Диверсанти - учасники іноземної військової операції, спрямованої на дестабілізацію ситуації в Україні. Не мають розпізнавальних знаків, але добре оснащені й озброєні. В народі - "зелені чоловічки".
Окупанти - солдати іншої держави, які проводять військові дії з метою захоплення території України. До них можна зараховувати терористів і диверсантів, коли є докази їхньої приналежності до війська ворога.
Миротворці - військові, які входять до іншої суверенної держави на прохання її уряду або ж за мандатом міжнародної спільноти, наприклад, відповідного рішення Ради Безпеки ООН. Такими намагається представити своїх вояків російська пропаганда, коли їх вдається розпізнати на території України. Це неправильно, адже жодного офіційного запиту на їх введення не було.
Ще перед позаминулорічним Днем перемоги - святом, запровадженим у СРСР 1965 року в пам'ять про перемогу Союзу над гітлерівською Німеччиною - неоднозначний діяч сучасної України Дмитро Корчинський у блозі на "Телекритиці" закликав дотримуватися чистоти слововживання:
"Треба дбати за слова. Не велика вітчизняна, а друга світова, не визволення від фашизму, а повторна окупація совєтами, не воїн-визволитель, а маньяк, садист і вбивця. Від слів усе залежить. Ми програли москалям тоді, коли Московію почали називати Росією, почали вживати їхню термінологію. Француз ніколи собі не дозволить називати німців "Дойч". Він називає їх "Алемань". Розуміє, що коли перейде на назву ворога - програ́є.
Щось подібне ватажок партії "Братство", за словами якого можна розгледіти послідовне плекання й оспівування насильства, намагається донести і цього року:
"Журналісти так і не перейшли на воєнні рейки. В країні війна, частина території окупована, московська пропаганда досягла воєнної інтенсивності - і це саме пропанганда, а не інформація, - а ми все ще намагаємося гратися в об'єктивність. Зелені чоловічки, бойовики з Луганська... Путін у нас - просто Путін, а не брудна тварина Путін. Треба підбирати слова і використовувати терміни пропаганди. Війна. Зараз не до інформування. Зараз потрібно давати людям розуміти і мобілізовувати їх... Немає на сході бойовиків, є брудні потвори й терористи, нема ніякої Росії, є підла Московія, Кацапстан, нема ніякої анексії, є окупація, немає міжнаціонального конфлікту, є інтервенція і війна. Давайте, слідкувати за базаром", - каже політик і публіцист, який любить себе називати поетом.
1 
1
Коментарі
1