Анфас означає "в лице"

- Ваня, ти вже фотку в паспорті поміняв? А то можуть штраф впаяти", - каже чоловік чоловіку на Миргородському ринку. У відповідь:

- Вчора вже забрав. У білій рубашці в анфас давно фоток не робив".

Зі студентської лави пам'ятаю, що слово "анфас" вживається без прийменника. У довіднику за редакцією Євгенії Чак "Складні випадки вживання слів" читаємо: "Анфас означає лицем до того, хто дивиться. По-українськи його слід вживати без прийменника, бо у французькій мові, з якої це слово запозичене, воно буквально значить "в лице" (en face). Якщо сказати: "Я сфотографувався в анфас", виникає тавтологія. Треба: "Я сфотографувався анфас".

"Анфас" означає лицем до того, хто дивиться.

Належить уживати так: "І фотографії повирізував, правда, самі лише профілі – анфас ніде не попадався", - писав Олесь Гончар в оповіданні "Соняшник".

Подібне "масло масляне" доводиться чути нерідко. Кажуть "пам'ятний сувенір". Поєднання слів "сувенір" і "пам'ятний" з погляду їхнього значення - надмірне. Слово "souvenir" прийшло до нас також із французької. Буквально означає "подарунок на пам'ять", тож "пам'ятний сувенір" - це, виходить, "пам'ятний подарунок на пам'ять".

Багато таких слів, які не потребують біля себе уточнювальних прикметників, можна знайти не тільки в розмовній мові та в оголошеннях, а й у засобах масової інформації. Наприклад - "передовий авангард". Слово "Авангард" і саме означає "ті, хто попереду". "Народний фольклор" - теж помилка, бо фольклор – це народна творчість. Прейскурант – це довідник цін, а одним словом - цінник. Тому виправляйте того, хто каже "прейскурант цін". Вакансія завжди вільна, бо означає це слово "незайнята посада". Уточнення "вільна вакансія" теж непотрібне.

Прейскурант – це довідник цін, а одним словом - цінник.

Найчастіше таке зайве повторювання трапляється при словах іншомовного походження. Свої зрозуміліші, а чуже - де недочув, там додумав, і пішло з уст в уста.

"Без іноземних слів у культурній мові не обійтись. Але варто вживати їх тільки тоді, коли вони справді доконче потрібні – і, це вже безумовно, у властивому їм значенні", – писав Микола Тадейович Рильський.