— 2000 року спиртозавод, де я робив сварщиком, став. Подався у Португалію, — згадує 35-річний Мирослав Доненко з Кам"янки. Він сьомий рік працює зварювальником за кордоном. — Зразу ж і роботу за спеціальністю найшов. Отримував 800 євро на місяць. Житло й їжа обходилися у 200 євро. Ціни на харчі майже такі, як в Україні. Пачка сигарет коштувала 2,15 євро. Порахував — прокурюю більше, чим получав на спиртозаводі. А кинуть не міг.
Португальці платять українцям десь на 20% менше, ніж своїм громадянам. Але Мирослав стверджує, люди там хороші:
— Уважають нас, говорять, що ми трудяги і спеціалісти. Часто місцеві пригощали хурмою, яблуками. Колись іду натомлений з роботи, аж гука дід, каже: " На, синок, хурми. Бачу, з чужого краю, економиш для сім"ї, добреньке не купляєш".
Розповідає, що одного разу захворів. То хазяїн сам возив до лікаря. Домовлявся, щоб полікував, бо Доненко працював нелегально.
Згодом інвестиції в будівництво в Португалії скоротилися. 2003-го Мирослав повернувся на батьківщину.
— Працювати на сотню євро вдома я вже не міг. Поникався по шабашках та й оформив турвізу в Чехію. За рік забрав і дружину, вона у місцевій школі викладала англійську. Маємо дозвіл на працевлаштування. Платять мені 4 долари за годину. За кімнату віддаємо 300 "зелених", стільки ж іде на їжу, — рахує Мирослав.
Дружина 31-річна Таміла працює в Чехії помічницею кухаря в піцерії. Заклад належить емігрантові з Росії. В Україні у Доненків залишився син, 12-річний Віталій.
— Двічі на рік їздимо на місяць додому, скучаємо за ним.
Мирослав і Таміла кажуть, що залишатися у Чехії немає сенсу, на квартиру не наскладаєш. А вдома зробили євроремонт у будинку, купили нове авто.
— Там ми бідняки, а сюди непогану копійку привозимо.
Щоразу, як Доненки приїздять, у гості до них приходять друзі.
— Крім туги за домом, бракує спілкування, — каже Мирослав, розпалюючи багаття під казанком. — Зараз куми підійдуть, наваримо каші, по 100 грам вип"ємо, — потирає руки.
За тиждень сім"я повернеться до Чехії. Доведеться оформлятися на роботу за всіма вимогами, платити щомісяця медичну страховку.
Уманчанка 29-річна Вероніка Мовчанюк 15 травня виїздить на заробітки до Фінляндії.
— Фірма набирає людей на збір лісових ягід — морошки, брусниці й чорниці. Ягоди господарі здають на місцевий переробний завод.
Торік Мовчанюк уже їздила на таку роботу до Фінляндії. За офіційне працевлаштування заплатила фірмі 400 євро. Каже, сподобалося.
Залишатися у Чехії немає сенсу, на квартиру не наскладаєш
— Робочий день триває 8–10 годин. Якщо хочеш іще полазити в сутінках, — ніхто не забороняє.
За день можна зібрати 10 кг морошки або 30 кг чорниці. Брусниці в лісах більше — її можна зібрати й 40 кг. За таких норм за місяць можна одержати від 1200 до 1600 євро.
— Хто спритніший і дуже хоче заробити, може перевиконувати норму вдвічі, — каже Вероніка.
Мовчанюк додає, що житло та харчування наймані працівники оплачують самі.
— У лісах багато кемпінгів. Там можна заночувати, є душ, кухня, пральна машина. Вартість доби проживання — 7 євро. Продукти — за свій рахунок. При мінімумі продуктів на місяць виходить 100—150 євро.
Торік, якщо відняти витрати на харчування та проживання, Вероніка заробляла 1000 євро на місяць. Пробула у Фінляндії чотири місяці.
20-річний Петро Вишиваний із Черкас другий рік їздить на заробітки до Санкт-Петербурга. Працює різноробом на приміських дачах.
— Торік за місяць платили по 1000 доларів. Цього року зменшили зарплату на три сотні. Ставляться до нас непогано. Хоч і не без того, що показують, хто в домі господар. Живемо по четверо у вагончиках. Їжу готуємо самі. Було, що працювали в хазяїна, який родом із Жашкова. То він нас годував, наїдалися "од пуза". Навіть купляв рибу по 150 гривень за кілограм, — розповідає.
У березні з Вишиваним поїхав і його батько, 45-річний Василь Федорович.
— Майже місяць на дачах не було роботи, бо стояла погана погода. А в двадцятих числах квітня з"явилася шабашка, робимо дерев"яний тин. Скільки заплатять, іще не знаю. Приїжджали з батьком на свята в Черкаси, то видали авансом по 600 доларів, — каже Петро.
3 
1
Коментарі