— Нещодавно був на пункті прийому металолому на Чехова. Хотів купити уголок для пісочниці. Але коли побачив там цілі ґрати з вікон і огорожі з кладовища, просто розвернувся й пішов, — каже черкасець Олександр, 37 років.
Останнім часом в області почастішали крадіжки металу з цвинтарів. У Золотоніському районі міліція затримала чотирьох крадіїв хрестів. Вони ламали їх і здавали на металобрухт.
— Зрозуміли, що нержавійка із кладовища нічим не відрізняється за вартістю від звичайної. А отже, на цьому можна підняти певні гроші: цвинтарів в області ж багато. Попалися крадії якраз, коли виносили хрести із кладовища, — розповідає Наталія Таран із прес-служби обласної міліції.
— Коли працював заготовачем металу, — згадує 69-річний Валерій Косенко із Тального, — нам строго-настрого забороняли приймати могильні хрести, огорожі, костилі й підкладки із залізничних колій, дріт і кабель, а також кришки з каналізаційних люків.
Найбільшою неприємністю Косенко називає випадок зі здавачами з Гордашівки. Тоді в цьому селі викрали труби водогону й принесли йому:
— Приїхала міліція. Я чесно сказав, хто здав і звідки.
На Черкащині діють офіційно 39 фірм із прийому кольорових і чорних металів. Вони мають близько 70 пунктів прийому. Нелегальних — близько 600.
В Умані на вул. Дерев'янка є декілька десятків пунктів прийому металобрухту. Місцеві називають район "залізною біржею". Три точки приймають металобрухт офіційно. У ворота можна заїхати без проблем. У решти — аби заїхати на територію, треба натиснути кнопку електричного дзвінка.
Щодня о 8.00 на пунктах встановлюють розцінки на чорні та кольорові метали. У середу біля фірми "Вторма" стоять кілька легкових машин. Чекають своєї черги, аби зважити метал.
— Позбирав у баби своєї всякий непотріб, — каже чоловік на "опелі". Металобрухтом завантажив увесь салон. Видно старі тертки, каструлі. На передньому сидінні радянська духовка.
За 1 кг чорного металу на "Втормі" дають 2,1 грн, алюмінію — 10 грн, міді — 43 грн.
— Дешево, — кажуть чоловіки в спецівках. — На юзовському заводі за чермет сьогодні 2,5 дають. Поїхали туди.
Один із власників пункту прийому металобрухту погоджується поговорити. Просить, щоб прізвища та місце розташування точки не вказували. Називається Артемом.
— Здають, хто що має. Хто на пляшку горілки здає, хто на хліб грошей не має. Але більшість із клієнтів — на дозу собі. Оце здали і в Родниківку, до циган, по ширку.
Більшість здає металобрухт один раз. Є й постійні клієнти.
— Оно мужик на бусі, — показує вбік. — Їздить по селах, скупляє в пенсіонерів усякий непотріб за копійки, потім мені привозить. У стариків по гривні забирає, мені по 2,4 здає. Уже в наварі.
Найбільша сума, яку сплатив за металолом, — майже 100 тис. грн.
— Мужик екскаватор найняв. Поїхав селами. Розпитав у старих людей, де колись свалка була. Йому показували, він собі й розкопував. На глибині кількох метрів находив старі речі, котрі ще після війни викидали. Там хороший добротний метал ішов. І сітки металічні від ліжок, і бильця, чайники діряві. Привіз тоді повний КамАЗ залізяччя. У мене в касі не було грошей, щоб йому зразу заплатити. Давай по банках метатися, знімати гроші. Я того мужика до вечора тримав із КамАЗом нагруженним, бо ж клієнта втрачати неохота.
У Катеринополі через здорожчання пального здали на металобрухт кілька "волг".
— Заїжджають своїм ходом і оставляють машини, — каже приймальник металу Володимир. — Геть із техоглядом, із документами. Ключі тоже залишають. За "волгу" на металолом — дають десь 3 тисячі гривень. Раньше "запорожцями" заїжджали і кидали, але це вже пройшло. Їх мало осталося. А вообще люди здають усе, що в хазяйстві не нужне. Наприклад, старі газові котли. За них виручають по 200 гривень.
20
Стільки ліфтів понад тиждень не працювали у Черкасах у середині січня. Украли демпферні ліфтові пружини. Підозрюють, що причетний хтось із працівників ліфтового господарства. Бо знали як потрапити до шахти ліфта та де знайти ці запчастини. Одна пружина коштує 557 грн.
Також узимку в обласному центрі вкрали кілька металевих дверей із під'їздів.
Електродроти перестали красти
— 1999-го сильні морози були, — розказує 66-річна Тетяна Шульга з Умані. — Дроти електричні обмерзали і падали просто на дорогу. За ними тоді ходили всі, кому не лінь. Здавали на металолом. Мабуть, із тиждень без свєту сиділи.
— Масово крали дроти сім-вісім років тому. І в трансформаторні будки лазили. Останні роки вже такого нема, — каже керівник Уманських енергетичних мереж Сергій Клочко. — Міліція добре відпрацьовує пункти здачі металобрухту.
2007-го в Кам'янці протягом червня обрізали телефонні дроти на шести вулицях і провулках. З окремих ділянок зникали 400–600 м.
— Тільки вихідні, так і мовчить телефон, а по стовпах лазять зв'язківці, чіпляють нові кабелі, матюкаються, — каже місцевий 42-річний Юрій Войцехівський. — Зв'язківці розповідали, що чергували з міліцією на різних вулицях уночі. На четверті вихідні затримали двох неповнолітніх, котрі вешталися вулицею з сікатором. Коли міліція зробила обшук у них удома, то знайшли рештки телефонного кабелю. Хлопці щовихідних після дискотеки вилазили на стовпи й сікатором обрізали дроти. На тижні здавали на металобрухт. Гроші йшли на розваги. Отримали умовний строк.
3 
1
Коментарі