У п"ятницю пополудні біля пам"ятника Шевченку в центрі Черкас стоять п"ятеро молодих людей — активістів громадського руху "Не будь байдужим". Усі вдягнуті в зелені накидки. В рюкзаках мають акуратно спаковані червоно-зелені таблички з написами "Відчинено-Зачинено". З ними активісти мають пройтися центром Черкас і запропонувати власникам магазинів, перукарень та офісів замінити таблички російською "Закрыто-Открыто" на відповідні українською.
— Коли до нас приїздять іноземці, то вони прагнуть познайомитися з українською культурою, а не російською, — впевнена активістка руху 23-річна Зоя Бойченко. — Тому ми привчаємо українців поважати себе.
Прямуємо до ресторану "Сладкарница". Активіст Єгор Туренко пішов гукати адміністратора. Під накриттям стоять зо два десятки столів. Відвідувачі зацікавлено спостерігають. Із закладу виходить дівчина в світлій блузі. Демонстративно знімає табличку російською "Открыто" й віддає Єгору. Натомість вішає напис українською.
Туренка запитують, що він робитиме з першим трофеєм.
— Знайду йому відповідне застосування, — сміється.
Обходимо ще кілька магазинів і перукарень. Власники із задоволенням беруть таблички українською. Але в дитячому магазині "Любимчик" відмовляються. Причин не пояснюють.
Під час рейду перехожі обмінюються репліками.
— Показуха всё это, — каже біля агенції "Кий-авіа" хлопець своїй подрузі.
За 40 хв. усі таблички розібрали.
У понеділок ще раз проходжу нашим маршрутом. Таблички українською на місці. Лише в ресторані "Сладкарница" знову російською написано "Открыто".
— Заменить табличку распорядилася хозяйка Оксана Викторовна, — каже адміністраторка. Потім переходить на українську. — Червоно-білі кольори таблички не зовсім підходять під наш стиль.
Більшість черкаських магазинів і кафе має українські написи. Скарг від відвідувачів не буває, кажуть їхні власники.
За радянських часів Черкаси вважали найбільш зросійщеним містом області. Українську мову можна було почути лише на базарі та вокзалах. Із 38 міських шкіл 34 були російськими. Нею часто розмовляли в індустріалізованих Смілі, Умані, Каневі.
Ще до 1960-х Канів був україномовним містом. Із початком будівництва Канівської ГЕС та заводу "Магніт" до міста приїхали тисячі будівельників із Росії.
Для їхніх дітей "Дніпробуд" наприкінці 1960-х звів школу з російською мовою навчання. До неї запросили кращих педагогів. Особливо славилися шкільні фізики і математики — учні посідали призові місця на республіканських і всесоюзних олімпіадах.
— У школі діти розмовляли російською, удома ми, місцеві, говорили українською, — розповідає випускниця школи N4 Ірина Стеценко, 45 років. — Тоді в інститутах викладання велося російською, тому ми не звертали уваги на те, якою мовою навчаємося.
Вчителі російської мови отримували більше
Жителі маленьких райцентрів навіть у 1980-ті говорили українською. 1983 року в усі україномовні школи надійшла постанова уряду. Наказували під час уроків російської мови класи ділити на дві групи. З меншою кількістю учнів педагогам легше працювати, а діти продуктивніше опановують матеріал.
— Таке добро було, — згадує тальнівська пенсіонерка 71-літня Людмила Старун, яка понад 20 років викладала російську в міській школі N1. — Більше того, вчителі російської мови отримували за урок у такій групі на 13 процентів більше, ніж викладачі укрмови в повному класі. Останнім це не подобалося, але що вони могли вдіяти?
Жінка каже, що про русифікацію тоді не говорили. Рішення партії виконували.
— Це потім я зрозуміла, що нас елементарно русифікували.
Русифікація тривала і в перебудову. Згадує 65-річний пенсіонер Андрій Коваленко, який протягом 1980–1990 років працював завідувачем кабінету політичної освіти при Кам"янському райкомі КПУ:
— У мої обов"язки входило формувати кадровий резерв гуманітаріїв району. Він оновлювався раз на п"ять років. Я дослівно пам"ятаю, як під грифом "Совершенно секретно" за підписом Горбачова прийшла вказівка при формуванні кадрового резерву "особое внимание обратить на лиц русской национальности". А в кам"янській школі був лише один росіянин — учитель фізкультури, та й той такий, що одірви та викинь. Питаю начальства: "То шо, вносити його?" Кажуть: "Внось, бо резерв не закриють, а ми потім розберемося, кого призначати". Словом, в освіту, медицину, культуру нашукав усіх, хто мав російське прізвище.
4 
1
Коментарі
3