понеділок, 05 березня 2012 07:45

Валентина Дель 16 років чекала посвідки на проживання

Автор: фото: Інна ІЩУК
  Валентина Дель стоїть на кухні своєї однокімнатної квартири, яку дала міська влада Шполи. Жінка хоче приватизувати житло і провести газ
Валентина Дель стоїть на кухні своєї однокімнатної квартири, яку дала міська влада Шполи. Жінка хоче приватизувати житло і провести газ

16 років казашка Валентина Дель, що живе у місті Шпола, чекала посвідки на постійне проживання в Україні. Без неї не могла влаштуватися на роботу чи отримати допомогу на дітей.

Із Валентиною Дель, 34 роки, зустрічаємося у Шполі на зупинці Райлікарня. До будинку йдемо пішки 1,5 км.

— Нічого не горнуть, — розповідає, йдучи засніженою дорогою. — Сьогодні син показує мені лопнуту підошву на ботінках. А що я? Наділа кульки на ноги йому та й кажу: "Доходи вже цю зиму якось". Ждемо тепла, легше буде.

Цегляний будинок на вул. Іванівській, 32 поділений на чотири однокімнатні квартири. До квартири №3, яку Валентина Дель отримала три роки тому від міської влади, йдемо вузьким коридором. Під стінами стоять старі шафи, холодильники. Вона мешкає з трьома дітьми — 16-річною Крістіною, 13-річним Анатолієм та 10-річним Ігорем. У кімнаті — чотири ліжка, два столи, шафа, телевізор. Одне з трьох вікон заклеєне шпалерами.

— Це, щоб тепліше було, бо з вікон дуже тягне. Як доб'ємося цю квартирку приватизувати, то хочу поміняти вікна. Он бачте, як куток поцвів. Хочу опустити потолок, бо високий дуже. У нас навіть газу немає. Як були морози, то грілися електроконвектором, — показує на обігрівач на столі.

На кухні стоїть невеликий стіл і диван, під вікном — пральна машина напівавтомат, на тумбочці складений посуд, мікрохвильова піч, хлібопічка.

— Тут пічне опалення. Топимо лушпинням з горіхів. Заготовила на зиму, мабуть, мішків 200, то спочатку на день спалювали мішок, а коли морози вдарили, по чотири йшло. Ми зараз живемо на одну стипендію Крістіни — 275 гривень. Роботи немає. Третій рік заробляємо на тому, що перебираємо горіхи. Цього року їх дуже багато вродило, невигідно, — каже.

Валентина Дель приїхала в Україну 1996 року з чоловіком та 6-місячною донькою Крістіною. Оселилися у селі Капустине.

— Подружка з України запросила. Мені було 18 років. Я не знала, що воно так далеко. Молода, дурна була.

Із Казахстану Валентина Дель приїхала з формою №9. Вона прирівнюється до паспорта.

— Але я була на дівочій фамілії, а як пішла працювати на медпункт прибиральницею, то мене оформили на чоловічу фамілію. Прийшла получати гроші — не дають, бо ця форма на дівочому прізвищі. Поїхали ми в паспортний стол, там дали тимчасову довідку, за якою я отримувала зарплату. Через рік обіцяли зробити посвідчення на проживання, приїжджаємо, а там і начальник помінявся, і форми немає. Отак я й осталася без документів.

Через відсутність документів не брали на роботу, не могла отримати допомогу на дітей та розлучитися з чоловіком, з яким не живе кілька років.

— У медпункті мене оформили офіційно по формі, потім на фермі працювала дояркою, також офіційно. Потім у садік треба була нянічка, але через те, що не було паспорта, то не можна було піти. Скрізь треба документів, бо гроші, в руки не даватимуть. У мене на рахунку лежали гроші чорнобильські Ігоря 250 гривень, то я не могла їх отримати п'ять років, бо не мала документів. Спочатку по талончиках було, а потім ввели, що треба паспорт, то вже й не видавали мені.

Разом із Валентиною посвідку на постійне проживання отримала її донька. Сини народилися вже в Україні, тож на повноліття отримають паспорти.

— Це як замєнітєль паспорта, по ньому можна і на роботу устраюваться. Тепер, може, і допомогу на дітей оформлю. Щоб громадянство дали, треба на президента писати. Але поки що не хочу цим займатися, — розказує.

Веде на вулицю. Біля будинку є хлів, в якому кожному жителю виділили комору. Валентина там тримає кролів.

— Раніше було три десятки. А тоді щось подохли, то залишилося тільки двоє. Є ще коза. Сусідка подарувала Толі, бо дуже любить молоко. Толя у нас хазяїн — і дров нарубає, і накосить, і води наносить, і сніг відкидає. Влітку назбирав соняшникових головок, набив насіння чотири мішки. Каже: "Мені треба додому. Буде олія". А Ігорьок у нас ходив на танці, але вже не ходить, бо немає чим платити. Крістіна виступати любить. Он і завтра буде грати якусь Параску — їздила до баби в село брала український костюм.

7439

іноземців в області мають посвідки на постійне проживання. За цим документом, вони отримують ті ж права, що й громадяни України, крім змоги голосувати і працювати в державних установах на керівних посадах. Без такої посвідки іноземець може жити легально 3 місяці.

 

Зараз ви читаєте новину «Валентина Дель 16 років чекала посвідки на проживання». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути