"То велика помилка, що районним центром став Чорнобай, а не наш Іркліїв"

 

У 1950-х Черкаська область налічувала 30 районів. Тепер їх кількість скоротилася до 20. "ГПУ" досліджує долю колишніх райцентрів.

Після адмінреформи 1959-го райцентр Буки поглинув Маньківський район, Ладижинський і Бабанський — увійшли в Уманський, Вільшанський приєднали до Городищенського, Мокро-Калигірський — до Катеринопільського, Виноградський — до Лисянського, Іркліївський — до Чорнобаївського, Шрамківський — до Драбівського, Гельмязівський — до Золотоніського. Златопільський район приєднали до Новомиргорода Кіровоградської області.

— То велика помилка, що районним центром став Чорнобай, а не наш Іркліїв, — каже місцевий 47-річний Олександр Юхно, історик за фахом.— Адже йому сам Бог велів бути центром. Посудіть самі: тут і річпорт на Дніпрі, і траса Київ–Дніпропетровськ, і більшість підприємств.

Райцентром Іркліїв став з 1923 року в складі Черкаської округи. Потім як районний центр входив до Київської, Полтавської, а згодом і до Черкаської областей. Район ліквідували у листопаді 1959-го, населені пункти відійшли до Чорнобаївського району.

Нині Іркліїв є центром сільської ради. Налічує понад 4 тис. мешканців. До складу сільради, крім Ірклієва, входять також Скородистик, Червоногірка та Загородище. В Ірклієві та довколишніх селах працюють маслосирзавод, завод продтоварів, комбікормовий завод, "Чорнобай-м"ясо", сільськогосподарське підприємство "Міжгір"я" та рибне господарство.

— Маслосирзавод раніше переробляв 350 тонн молока на добу, зараз — 50, може, влітку, до 100 тонн доходить, — розповідає Олександр Юхно. — Іркліїв давав 85 відсотків надходжень до районного бюджету. Зараз власники й люди не зацікавлені успішно працювати, бо всі податки йдуть у район. Тих копійок, які лишаються в місцевому бюджеті, не вистачає ні на що. У нас зараз величезні проблеми з очисними спорудами маслосирзаводу, через них Дніпро скоро стане великою калюжею, дороги страшні, проблеми з водопостачанням, освітленням. Бува, їду вночі по невеличкому селу — ліхтарі горять. А в нас — хоч око виколи. Якби хоч 50 відсотків надходжень лишалося в бюджеті, такого б не було.

Село виживає переважно, за рахунок риборозплідника та місцевого господарства "Міжгір"я". Воно єдине в області залишається нерозпайованим.

У нас раніше працювали понад 20 підприємств

— Коли кілька років тому заговорили про адміністративну реформу, про укрупнення, то всі чекали на неї з надією. Багато хто бачив Іркліїв районним центром знову, — каже Олександр.

Сучасний Уманський район утворився після об"єднання трьох районів Уманського, Ладижинського та Бабанського. Зараз майже ніхто не пам"ятає, що села Ладижинка і Бабанка були райцентрами.

Ладижинка розташована за 26 км від Умані на трасі Київ–Одеса. У селі живуть понад дві тис. людей.

— А ще в 1950-х було трохи більше п"яти тисяч, — каже директор місцевого музею Андрій Заріцький, 72 роки. — Уперше Ладижинка стала райцентром 1923 року. Потім у 1930-х її приєднали до Умані, а потім знову стала районом. У нас раніше працювали понад 20 підприємств. Два млини було, ковбасня, цегельний завод, хлібозавод. І аптека, і пошта, і телеграф, загс, банк, прокуратура, міліція. Усе було. А ще 12 магазинів, будинок побуту, універмаг.

Нині у колишньому двоповерховому приміщенні будинку побуту у вікнах немає шибок, саме приміщення занедбане. У такому ж стані універмаг, одну з його стін почали розбирати на будматеріали. Цегельний завод пропрацював у селі до минулого року. Уже п"ять років у Ладижинці проводять газ.

— Нам кажуть, що газові служби не відповідають за безпеку труб, якщо вони перебувають у землі більше півроку, а наші вже п"ять лежать і невідомо ще скільки лежатимуть,— говорить місцева 32-річна Наталія. — А колись село було райцентром, колгосп мільйонером був. Зараз на господарстві пустир, бур"яни ростуть.

У місцевому парку збереглися кілька поламаних лавок, сміттєвим баком слугує стара емальована каструля. У центрі парку постамент Леніна на повен зріст, але зберігся він лише від ніг до пояса. Решта десь зникла.

Запланована й розроблена за президентства Віктора Ющенка адміністративна реформа не передбачала ліквідацію чи укрупнення районів.

— Суть цієї реформи полягала в тому, щоб на базі районів створити по два-три центри — громади, — каже колишній перший заступник голови Кам"янської райдержадміністрації Вадим Зелений. — У нашому районі такі громади були в Кам"янці й селі Телепине. В усіх інших селах ліквідували б сільради. А в згаданих громадах сформували б соціально-культурні центри. Тобто в Телепиному була б лікарня зі "швидкими", територіальний будинок культури, відділ соцзабезпечення, інші управлінські установи.

У Канівському районі заробляють найбільше

Середня зарплата у райцентрах області становить 1440 грн. Найнижча — в Уманському районі — 1247. Найбільше заробляють у Канівському — 2395 грн.

– Канівський район тримає першість за рахунок птахофабрики, – каже 27-річний Роман Карманнік з обласного управління економіки.— На фабриці працюють близько двох тисяч людей, а зарплата там на порядок вища, ніж у середньому по області. Взагалі ж то рейтинг районів за соціально-економічними показниками визначають по чотирьох десятках пунктів. Тут і видатки на соціальну сферу, й інвестиції, й наповнюваність бюджету, валовий продукт на душу населення.

Найуспішнішим є Золотоніський район, за підсумками першого півріччя.

— Бюджет районів так формується, що навіть найуспішніші є дотаційними, — пояснює чиновник. — Дві третини грошей ідуть до державного бюджету, якась частина повертається у вигляді дотацій.

×