— Зараз вас висадю і поїду шукати колготки тілесні. Щойно попросили привезти. Якби не постійні клієнти — не погодився б, а так куди дітися, — каже уманський таксист Віктор.
Місцеві таксисти пропонують доставку товарів додому. При замовленні клієнт за чеком оплачує замовлення та проїзд від місця, де була здійснена покупка.
— Просять усе: лимони, піпетки з аптеки, вату, великі упаковки стірального порошку. Якось попросили підвезти десяток яєць. Просять ліки, які в аптеці без рецепта продають. Їх часто заказують, коли масово хворіють на грип. Та найчастіше — спиртне або цигарки, коли самі ввечері їхати не хочуть, — розповідає директор однієї з місцевих служб таксі Микола Довгань, 55 років.
Іноді трапляються незвичні замовлення.
— Раз диспетчер посилає мене в район аеродрому. Час — уже запівніч, — згадує Віталій Богуцький, 42 роки. Під'їжджаю за адресом — триповерхова хатка, відеокамери на паркані. З хати виходить хазяїн, років 30. Каже: можна продзаказ зробити? Я вже налаштувався, що, певно, багатії гуляють. А мені той хлопчина говорить: три пачки козинаків. Я чуть не впав. Узяв гроші, мотнувся до магазину. А тоді не видержав і спитав. Мужик пом'явся-пом'явся й каже: "Та я оце з дитинства помню — фільми про супермена показували. Ми з братами всігда козинаки їли".
— Раз звонить баришня з малосімейки по вулиці Софії Перовської, — розказує уманець 34-річний Олексій, працює таксистом п'ять років. — Каже, що муж військовий, поїхав у командировку, в неї дитинці тиждень, малий хворіє, лишити ніяк не може. І диктує мені список: памперси, дитяче харчування, вода, ще шось по мєлочі для дитини. Ну скупився. Піднімаюся на шостий поверх. І тут назустріч мені виходить моя жінка. Бачить мене з отими клунками для новонародженого. Боже, що там було. Я вже під двері квартири шмигнув, викликав ту молоду мамашу. Вже разом пояснювали, що я під заказом. Ні в какую. Два дні психувала, думала що то я своєму внєбрачному сину пакунки ніс.
За товар у супермаркеті чи аптеці водій платить сам. Проте гарантії, що товар заберуть, немає.
— Добре, якщо те, що сам з'їси чи вип'єш, а буває ж, просять таке, що нікуди не притулиш, — розповідає таксист Володимир Дикий, 27 років.
2 
1
Коментарі