9 лютого 10-річний Костянтин Довгополий разом з однокласником Михайлом Нечипуренком після уроків вирішили піти до приятеля. Аби скоротити шлях, попрямували льодом через Осташівський став.

— Син розказував, що перш ніж ступити на лід, вони поміряли його товщину в ополонці, — каже 37-річна Вікторія Довгопола. Розмовляємо на вулиці. Жінка розповідає, що син спить. Не може відійти від шоку. — Вирішили, що лід товстий. За 50 метрів від протилежного берега, хлопці провалилися.

На березі Осташівського ставу в Умані розташовані багатоповерхівки. 37-річний Микола Юрченко саме курив біля вікна у своїй квартирі на дев"ятому поверсі. Помітив у воді дітей.

— Швидко схопився. Викликав еменесників і побіг рятувати хлопців, — згадує Микола. — На березі знайшов палицю. Поповз по льоду до дітей. Михайло тримався за крижину, Костя — за приятеля. Витягнув обох на берег. Костик був такий наляканий, що ніяк палицю з рук не відпускав. Казав, що пальці не розтискаються. Коли під"їхали рятувальники, я пішов додому відігріватися. Бо намокнув повністю.

Микола Юрченко працює в Уманському сільськогосподарському університеті охоронником. Виховує із дружиною сина.

— Юрченко — молодець. Повівся професійно і не панікував, — розказує рятувальник Сергій Самойленко, 40 років. — Ми посадили дітей у машину і повезли до лікарні. По дорозі Костик згадав номер телефону мами, подзвонили їй. Вікторія примчала на таксі в лікарню ще раніше за нас.

Вікторія Довгопола говорить, що її донька,

4-річна Анастасія, постійно повторювала брату уроки тітоньки Сови — що не можна ходити на лід.

— Тепер, мабуть, Костя на все життя це запам"ятає, — впевнена жінка.

×