— Раніше на Гордашівському водосховищі стояли сотні сіток. Тепер немає жодної. Пройде кілька років, і люди зрозуміють, що браконьєрствувати на Гірському Тікичі нікому не дозволено, — розповідає 32-річний Іван Якименко з Тального. Розмовляємо з ним на березі водойми. Півроку тому він створив "Тальнівський клуб рибалок". Головне його завдання — боротьба з браконьєрами.
На сьогодні до клубу рибалок вступили 33 особи.
— Мій батько віддав нам свого човна. За 5 тисяч гривень купили до нього мотора. Тепер щодня водосховище патрулюють троє чоловіків із моторним човном. У травні випустили 400 тисяч малька карася. Наступного року запустимо коропа й сома.
За весну патрулі витягли і знищили півсотні снастей.
— Витягнуту сітку фотографуємо та складаємо протокол. Потім ріжемо прямо в човні. У Звенигородці траплялися випадки, коли членів клубу затримували рибінспектори. Мовляв, у вас сітка в човні, значить, ви самі — браконьєри. Уже потім, як виходимо на берег, — спалюємо. Маємо журнал патрулювання. Кожен патруль записує в ньому час і місце виїзду, складає акт вилучення браконьєрських знарядь, ставить печатку.
Найбільшої шкоди завдають бригади електровудочників.
— Ставлять настільки потужне обладнання, що пробивають током водойму аж до дна. Та риба, що вціліла, вже не здатна до відтворення. Ікра в ній закручується, як спіраль. Електровудочники працюють уночі. Ліхтарем світять на плесо, збирають биту рибу. Раніше за ніч на водосховищі шурували дві-три бригади. Тепер остерігаються. Зазвичай забирають третину битої риби, а решта гниє в очеретах.
Місцеві до новоствореного клубу ставляться скептично.
— Якби в країні життя було нормальне, то ніхто б не виходив би із сітками на рибу, — каже тальнівець 44-річний Олександр. — А ці хлопці багато на себе беруть. У нас народ дурний: за порізану сітку може й машину спалити чи принаймні вікна побити. Я проти електровудочок, але із сітками — це вже вони перебрали.
5 
1
Коментарі