четвер, 14 січня 2010 20:38

Губернатор Олександр Черевко вирощує сов

Автор: фото з архіву Олександра Черевка
  Губернатор Олександр Черевко тримає сову. Вирощує птахів  у рідному селі Водяники Звенигородського району. Дорослими випускає на волю. Фото зроблене в липні 2009-го
Губернатор Олександр Черевко тримає сову. Вирощує птахів у рідному селі Водяники Звенигородського району. Дорослими випускає на волю. Фото зроблене в липні 2009-го

У губернатора Черкащини 50-річного Олександра Черевка вдома в Черкасах живуть середньоазіатська вівчарка Бархан і лайка Дашка. Собакам по 9 років. Алабая Олександру Володимировичу подарували, а лайку він купив у Києві.

Бархан і Дашка живуть у великому вольєрі, розділеному на дві половини.

— Дашка лагідна до всіх і нікого не чіпатиме. Бархан — це серйозний товариш. Із ним треба поводитися з повагою й обережністю. От свого кота ніколи не чіпає. Але якщо чужий заскочить і, не дай Боже, зазівається, "подорож" для нього закінчується трагічно, — розповідає Олександр Черевко.

Кілька років тому діти Олександра Володимировича — 26-річний Віктор і 23-річна Ольга принесли додому сірого кота Амура.

— Півроку тому його вкрали. Діти за ним сумували. А недавно Амур прийшов. Де був, не знаємо. Очевидно, жив у людей. Хоч, безумовно, у нас йому краще, — усміхається. — Поправився, розледачів, мишей не ловить. Живе в котячому будинку з драбинкою, як тільки морози вдарять. Але щодня заходить у наш дім. Мені, щоправда, не подобається, щоб кіт ходив по кімнатах. Але діти люблять, коли Амур біля ніг крутиться.

У будинку в рідному селі губернатора Водяниках Звенигородського району живуть бельгійська вівчарка Мальва і Тузик.

— Тузика купив у Києві на базарі. Одна жінка як причепилася, купи, мовляв, гарна собака. Яка порода? Ну, загальна, — сміється. — Тузик малий, але, як дзвіночок. Як приїжджаю, він від мене не відходить. Скільки б людей не було, а бігає за мною. Узагалі, любов до природи і тварин у мене ще з дитинства.

Губернатор Черевко має хобі — розводить сов різних видів. Вирощених удома птахів потім випускає на волю.

— У Водяниках раніше було чимало сичів. Мама, бувало, казала: "От сьогодні вночі сміявся чи плакав сич". Тому я не байдужий до цих птахів. Останніми роками в наших лісах їх майже не видно було. За кілька років я вже випустив вирощених сов: вухатих, сіру неясидь, сичів, сипух, торік чотирьох пугачів. Спочатку птахи не відлітали, були в лісі неподалік, а під вечір зліталися їсти. Потім прилітали все рідше. Зараз теж є чотири пугачі. Вони наполовину ручні.

Олександр Володимирович вирощує покинутих малих птахів чи тих, що випали з гнізда. Відшукувати їх допомагають із київської спілки, що спеціалізується на соколах.

— Годуємо їх живими мишами й щурами. Купляємо в Києві. Звичайно, я не маю часу за ними доглядати, для цього є людина, яка про них дбає. Найбільше з родини сов мені подобаються пугачі, бо мають загадкові голоси. Та й сам птах — найзагадковіший серед сов.

Удома в мера Черкас 42-річного Сергія Одарича в Мошнах поблизу обласного центру живе сіро-біла кішка Касандра. Тварина прибилася взимку. Кася, так лагідно, називають кішку, ловила в сараї мишей. Заносила їх і складала на кухні.

З-під пральної машини у ванні вискочив драний чорний кіт. А слідом вилазить кішка і "мур-р-р" до нас

— У нас ще жила Муся, білий перс з англійською породою. Зараз вона в дітей у Києві. Ми відвезли, як робили тут ремонт. Шкода було її білу шубку, — розповідає дружина міського голови Анжела Августинівна. — Мусю двомісячною подарувала кума. Привезла її з Молдови. На кордоні, щоб не побачили митники, кошеняті наказала лежати на верхній полиці. Муся прилягла. Як поїзд від"їхав, підняла голову й гралася далі. Ми її стерилізували. До цього, вона мала два виводки. Причому один раз від бродячого кота. Вона тоді жила з нами в Києві, на першому поверсі. Ми пішли до батьків у сусідній будинок, а вікна на балконі залишили відкритими. Коли повернулися, з-під пральної машини у ванні вискочив драний чорний кіт. А слідом вилазить кішка і "мур-р-р" до нас. "Муся, — присоромили її, — кому ж ти віддалася?". Привела по двоє чорних і рудих кошенят. "Муся, — кажемо, — ну хоч би одне пішло в тебе".

Торік Анжела Августинівна подарувала на день народження Сергію Одаричу, щеня московської сторожової породи — Флориду.

Депутат обласної ради 51-річна Любов Майборода має дома сірого щура Масіка. Його принесла донька Євгенія, коли тварині було два тижні.

— Зараз він уп"ятеро більший. Живе у клітці, але щовечора його випускаємо, щоб побігав по квартирі. Масік — надзвичайно розумний, — розповідає Любов Володимирівна. — Він відчуває, коли хтось не в настрої, збереться в комочок і не підходить. А коли візьмеш на руки, відразу знімається стрес. Любить сидіти на плечах, якщо хтось ходить. Балуємо його шматочками яблук, мандаринів і сиру. Він у нас охайний, двічі-тричі на тиждень купаємо в дитячому шампуні. Але, попри все, Масік — щур, може щось погризти. Так сталося з новим комплектом шикарної французької постілі, яку мені подарували на день народження Анжела і Сергій Одаричі. Ми не вгледіли, як Масік опинився в нашій спальні. Знайшли його на подушках. Погриз на них в"язані квіточки. Я мордочкою його потикала, але йому ж байдуже. Він же не розуміє, що гризти не можна, природні інстинкти беруть верх.


У квартирі 58-річної Олександри Рогульської, директора програм радіо обласної телерадіокомпанії "Рось", п"ять років живе британський голубий кіт Кузьма.

— Купили внукові Богдану на день народження. Він просив велику собаку. Але ми не погодилися, бо хто ж її буде вигулювати,— розповідає Олександра Рогульська. — Це ж на мені все буде. То й купили малесенького котика. Онук вибрав найкумеднішого. Хоч поряд двоє кошенят сиділи кращі. Питаю, чого ж ти такого обрав. Каже, бо він дуже веселенький, дуже проситься. Заплатили тоді 200 гривень. Кузьма чистоплотний, правда, порвав у квартирі все, що можна. Зараз уже не рве. Щоранку йде до нас на "масаж котів". Я йому роблю масаж, наминаю вуха, розчісую проти шерсті, роблю дикобраза. Шерсть у нього, як у кролика, то сама отримую задоволення. Годуємо кормами преміум-класу, дорогими. Телятиною, свининою. Кролика дуже любить, індичину. Даємо вітаміни. Спить на дивані, на кріслі або в чоловіка в ногах. Він його визнає за господаря. На нас може й лапою замахнутися. Купляли онукові, а вони перейшли в свою квартиру. Кузьма не міг там прижитися. Три дні на шафі прокричав. То внукові купили декоративного кролика Стьопку.

Зараз ви читаєте новину «Губернатор Олександр Черевко вирощує сов». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути