Ексклюзиви
Четвер, 22 травня 2008 20:04

Ганна Яременко обслуговує 12 пенсіонерів

Автор: фото: Наталя ТАВАНЕЦЬ
  Соціальний робітник Ганна Яременко із Малих Канівець Чорнобаївського району читає газету підопічній Ганні Мелашенко. З магазину принесла бабусі хліб і кілька булочок
Соціальний робітник Ганна Яременко із Малих Канівець Чорнобаївського району читає газету підопічній Ганні Мелашенко. З магазину принесла бабусі хліб і кілька булочок

"Уже так звикла до своїх підопічних, що як хтось помирає, то аж плачу бува. Я їх ні на кого не проміняю", — розповідає про свою роботу

48-річна Ганна Яременко з Малих Канівець Чорнобаївського району Черкащини. Жінка сім років — соціальний робітник. За фахом бухгалтер, раніше працювала на швейній фабриці "Юність" у райцентрі. Нині  обслуговує в селі 12 пенсіонерів.

До підопічних Ганна Яременко їздить на велосипеді.

— Я завжди велосипедом, чи дощ, чи сніг. Бо кожен день купую хліба штук 7–8, а ще й молоко, булочки, інші продукти. Та й їздить приходиться по всьому селу, — розповідає жінка.

Щодня вона відвідує 5–6 осіб. У графіку розписаний кожен день.

— Хто здоровіший, до того двічі на тиждень заїжджаю: хліба купить чи ліків. Хто тільки по хаті ходить, то тричі. А у лежачих чи тих, що боліють, кожен день буваю, — продовжує.

Заходимо разом із нею до двору 78-річної Ганни Мелашенко. Жінка живе в центрі села.

— Підождіть, поки відкриє, — стукає у двері соцпрацівник. — Я їй завжди кажу, щоб закривалась. Зараз страшно самій жить. І цигани по дворах ходять. Та й серед наших всякі люди трапляються.

Літня жінка відчиняє двері й проводить нас до хати. Йде повільно, час від часу опирається об стіну.

— До мене нема кому прийти, то хоч Галя ходить. Дочка 10 год назад померла. Внук, поки малий був, то була йому баба нужна, а зараз рідко навідується, — зітхає жінка. — Галя мені дуже помагає. Гріх на неї жаліться. Оце й хату мазала, і город помагала садить, і полола.

Соцробітниця витягує із сумки хліб і кілька булочок. Бере відро й виходить надвір по воду. Повертається ще й із консерваціями з погреба. Залишає все на кухні. Запитує в жінки, чи їй ще щось потрібно.

— Візьми на столі квитанцію й гроші. За свєт треба заплатить, — каже їй Ганна Мелашенко.

Їдемо на початок села до 81-річної Марії Кульбачної. Вона живе з донькою 57-річною Тамілою Мармутою, інвалідом першої групи — сліпа з дитинства. До них Ганна Яременко навідується тричі на тиждень.

— Вона нам і їсти варить, і посуду миє, і прибирає, — розповідає Кульбачна. — А на тому тижні траву в дворі покосила. До мене й племінники бува приходять помагать. Їм треба гроші платить, а Галя безплатно робить.

— Я Тамілі помогла оформить допомогу по інвалідності, — хвалиться Ганна Яременко. — Тепер більшу пенсію получає.

Соціальний робітник допомагає обробляти город, носить воду, дрова чи вугілля. Немічним готує їсти та прибирає в хаті, дістає із погреба чи горища продукти, виносить сміття. Зовсім хворих — переодягає, купає, розчісує, обрізає нігті, стриже. Пере одяг і постільну білизну. Сплачує по рахунках, їздить на пошту по пенсію та допомагає збирати документи для оформлення соціальної допомоги.

— Субота ніби й вихідний, а наші дівчата з самого ранку на базарі. Тому кофту купи, тому платок, тапочки чи халат, — розповідає завідувач відділу соціальної допомоги вдома Галина Кореняк, 63 роки. Вона перевіряє кожного соцробітника двічі на рік. Відвідує всіх його підопічних.

Нині в Чорнобаївському районі працює 66 соціальних робітників. Вони обслуговують 1011 людей. Ще стільки ж — у резервному списку. За останніх 10 років кількість таких людей збільшилася вдесятеро. Одиноких обслуговують безкоштовно. Ті, в кого є працездатні діти, щомісячно сплачують 5% від пенсії. Соцпрацівникові нараховують 785 грн зарплати. На руки отримує ще менше.

— Люди різні бувають. Більшість задоволені допомогою, а є й невдячні. Наприклад, була жінка здоровою, всюди порядки в неї були. Тепер хвора, а чистоти все одно хоче: там їй покрасить, і там побілить, і ще десь помазать. А дівчата не завжди справляються, бо в них ще душ 10–12. Доводиться показувати список, де написано, що повинен робити соціальний робітник, а що — не повинен.

Людей для обслуговування відділ соцдопомоги знаходить при допомозі сільради. Туди кожного тижня навідуються соцробітники. Обговорюють проблеми чи просять допомоги в сільського голови — щось привезти чи поремонтувати.

— Треба буде сказать сільському голові, щоб поставили Ганні Мелашенко людський забор. По центральній вулиці живе. В усіх людей забори як забори, а в неї поганий, — ділиться планами Ганна Яременко.

Як оформити соціальну допомогу вдома

1. Особиста заява.
2. Карта медичного огляду.
3. Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання.
4. Договір між громадянином і відділом про надання послуг.
5. Довідка про склад сім"ї.
6. Копія паспорта або іншого документа, що засвідчує особу.
7. Копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (при наявності).

Зараз ви читаєте новину «Ганна Яременко обслуговує 12 пенсіонерів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода