— Якщо яблука здавати на сік по 1 гривні за кілограм, то й тоді матимете прибуток, — каже 62-річний Микола Олійник, фермер із села Шевченкове Звенигородського району.
Він вирощує сад на карликовій підщепі. Має сорти бельгійський Джонаголд, голландський Голден Делішес, чеський Чемпіон та новозеландський Гала. Усі сорти — зимові. Отримав їх від голландців.
— 12 років тому голландці запроваджували програму розвитку садівництва й шукали по всій Україні фермера, який взявся би вирощувати сад із нових продуктивних сортів за інтенсивною технологією.
Каже, що за різноманіттям сортів гнатися не слід. У саду має бути один-два сорти яблук.
— Загалом маю 8 гектарів саду. Розширятися не планую. Ідеальний фермерський сад — 5 гектарів. На гектарі — 2600 дерев. Кожне слід обробляти вручну. Якщо матимеш більше, не встигатимеш. Будуть погані врожаї. Гігантоманія і садівництво — різні речі.
У кращі роки Микола Олійник збирає по 70 т яблук з гектара:
— Це і є інтенсивні технології. У нас умови кращі, ніж у Голландії. Маємо 188 сонячних днів на рік. Плюс — кращі ґрунти. Головна умова — знання. Не матимеш знань, загубиш сад. Радянське садівництво на високих і середніх підщепах було знущанням над плодами. Угорі, де не діставали покропити, все з'їдала плодожерка, а внизу в тіні плодам не вистачало цукристості.
Мікроавтобусом під'їжджаємо до саду. На вході — овочесховище на 200 т.
— Збудував його за 18 тисяч євро, — показує металеву стіну. — Її товщина — 20 сантиметрів. Усередині пінопласт. І підлога і стіни — герметичні. Всередині температура — 2 градуси тепла.
Неподалік — кілька великих баків із водою.
— Воду возимо зі ставків, вона повинна нагрітися у баках. Застосовуємо лише крапельне зрошування. Витрачаємо у кілька разів менше води. Маю три трактори — японського, білоруського й вітчизняного — харківського.
— Люди дивуються, як на таких дрючках можна мати до 20 кілограмів яблук, — показує на дерево. — А між іншим на ньому виростає 70–75 плодів по 200–250 грамів кожне.
Фрукти фермер продає мережі магазинів "Гранд-Маркет" у Черкасах.
— Обов'язково треба мати абсолютну кооперацію. Я задоволений покупцями, а вони — моєю продукцією. Восени купували яблука по 4 гривні, трохи пізніше — по 5 і 6. Весною ціна доходила до 8 гривень. Однак така вартість буває раз на віку. Просто минулорічна зима була дуже суворою і в Польщі вимерзли багато садів. На їхньому внутрішньому ринку ціна була до 3 доларів за кілограм.
43-річний Андрій Маленко із села Шаулиха Тальнівського району орендує 1000 га землі. 2007-го заклав 13 га яблуневого саду. Засадив сортами Голден Делішес, Джонаголд, Симиренко. Саджанці купував у Баштанському районі Миколаївської області. Цього року планує розширити площу до 25 га.
— Усього закупив 19 тисяч дерев. Прижилися 96–97 відсотків. На кожен гектар витрачаю 100 тисяч гривень у рік. Його доглядають 15 робітників. Кожен має свою ділянку, на якій обрізає гілки, сапає і доглядає. Три-чотири рази на сезон кропимо від шкідників.
Цьогоріч сад почне плодоносити.
— Торік було трошки яблук. Восени приїхали покупці. Скупили врожай по 4 гривні за кілограм. Це дуже гарна ціна, — вважає Андрій Борисович.
Щоб продавати дорожче, треба мати сховище для фруктів.
— Його ціна — 2,5 мільйона гривень. За один лише проект вимагають 300 тисяч гривень. Усередині повинна бути температура 2-3 градуси тепла. Для її підтримки треба закупити холодильники. Держава вимагає, щоб яблука зберігалися не на повітрі, а в газовому середовищі. Виходить, ще додаткові витрати. Такі фермери, як я, ніколи не потягнуть дорогого сховища. Це тільки олігархи можуть.
Андрій Маленко каже, що цього року переобладнає під сховище стару майстерню.
Весною 2007-го із його саду викрали кілька десятків саджанців. Міліція знайшла злодіїв у сусідньому селі Лісове.
— Це ще одна небезпека для нашого фермера. Самі виростити не зможуть, а шкоди нароблять.
Кілька років тому в Україні прийняли державну програму розвитку садівництва. Три перші роки Андрієві Маленку частково повертали вкладені кошти. Торік не вернули 400 тис. грн. Сказали, у бюджеті грошей немає.
— У нас компенсацію дають депутатам. Терещук має 130 гектарів саду в Чигиринському районі й отримує від держави компенсацію. Власне, для неї вони й сади заводять. Бо яблук звідти ви ніде не побачите. Сад понад 100 гектарів — утопія, схожа на колгосп. Це не поле, куди можна загнати трактор "Джон Дір" чи "Домінант". Тут ручна праця. У садівництво фанати йдуть, які доглядають за кожним деревцем. У Польщі Євросоюз компенсує 70 відсотків витрат на розбивку саду. Дають кредити під 3 проценти. Причому 2 компенсує держава. А в нас гилять 30 відсотків у рік та ще й вимагають удвічі більшу заставу під кредит. — говорить Микола Олійник.
5 
1
Коментарі