18 інвалідних візків з електроприводом мають отримати інваліди-візочники області. Один коштує 30 тис. грн. Сім з них в середині лютого вручив губернатор Сергій Тулуб. Разом із 25-річним Тарасом Морозом ідемо випробовувати прилад.
У вівторок по обіді з будинку на вул. Гагаріна, 51 у мікрорайоні Митниця Василь Мороз, 55 років, виводить попідруки сина. Садить у візок, пристібає паском. Візок чорного кольору, позаду має багажник, м'яку спинку, попереду невеличкий важіль, щоб перемикати передачі. Родина мешкає у квартирі на другому поверсі, електровізок зберігають у гаражі у дворі.
— Це другий електровізок. Попередній такий самий — тільки червоний, — говорить батько.
— Тарас навчається в Черкаському державному технологічному університеті за спеціальністю "інженер-програміст". Освіту здобуває екстерном. На електровізку їздить на прогулянки. На навчання батько відвозить машиною. В університеті сідає на ручний візок.
— Чорний візок як десь забрудниться, то не так видно. Але червоний наче тихший на ходу. Цей гуде, може, проробиться. І старий наче швидше їде, але, можливо, через те, що зима. Цей візок нам дали на вісім років, потім повинні поміняти. Моделька стара. Зараз є поліпшеної якості — з високою спинкою, яку можна регулювати, — додає Василь Мороз. Руками зчищає сніг. — Доки заряджався, трохи снігу натрусило. Ми його надворі заряджаємо через вікно опускаємо переноску, візок накриваємо клейонкою, ставимо на цілий день на зарядку.
Біля під'їзду прироблений до бордюру невеликий пандус. Тарас вмикає візок, чути гул мотора. Виїжджає на дорогу, чекає, доки проїдуть машини. Колеса впевнено йдуть по льоду.
— На центральних дорогах я стараюся їхати по тротуарах, бо великий наплив машин, а так їжджу по дорогах, попід краєм, бо тротуари засніжені — скользить, — розповідає.
На повороті звертає до магазину "Гранд на митниці". Заїжджає купити шоколадку.
— Цей пандус більше для того, щоб люди могли покупки на візках привезти до своєї машини. Але я використовую його, щоб заїхати в магазин, — рухається в торговельний зал. — Тут зручний великий прохід, так само зручно в "Сільпо" на Дашкевича, у "Будинку торгівлі", а от в "АТБ" — тільки, якщо домовлюся через касу заїхати, там дуже незручно.
Шукає полицю із солодощами. Бере плитку чорного шоколаду з горіхами.
— Я роблю дуже багато уроків і мені після обіду хочеться чорного шоколаду, аж такого гіркуватого.
Прямує до каси. Шукає найширший прохід.
— Я тут уперше. Зараз побачимо, чи пройде коляска. — Візок безперешкодно проходить. Тарас розраховується, радісно усміхається й кладе на багажник шоколадку.
Бордюри понижені по всьому центру
Пандуси в центрі міста є майже біля всіх організацій, тож пересуватись на інвалідному візку можна вільно.
— У нас понижені бордюри по всьому центру, — розповідає Тарас Мороз. Аня Харченко (керівник благодійного
фонду "Наддніпрянський", відстоює права інвалідів. — "ГПУ") добилася, щоб по центру були пандуси, — перший буде на перехресті Піонерської і Шевченка, на Смілянській, Дашкевича, де-не-де є на Гоголя. Є пандус в облдержадміністрації, в міськвиконкомі можна тільки заїхати на перший поверх, а далі — вісім ступеньок, ні до ліфта не проїдеш, нікуди, тільки в коридор.
3 
1
Коментарі