У селах області бракує агрономів, ветлікарів, зоотехніків, доярок, механізаторів, за даними Черкаського обласного центру зайнятості. Роботодавці пропонують офіційне працевлаштування та стабільну зарплату. Запитали про особливості роботи у представників найзатребуваніших професій.
Валерій Майчук, 48 років, с. Кобринове Тальнівського району. Працює агрономом на агрофірмі "Корсунь". Зарплата — 3,5 тис. грн. Має службовий автомобіль "Богдан-2110".
— Підприємство обробляє 2 тисячі гектарів. Агроном відповідає за посівну, догляд полів, збір урожаю. Зарплати не вистачає, хоч для села нормальна. В мене дочка вчиться в інституті в Черкасах, от їй помагаю. На хату з такою зарплатою не откладеш, на машину год 10 треба збирати. Робочий день ненормований. Під час посівної майже цілодобово в полі. Буває таке, що приїжджаю в чотири ранку, побрився, помився, передівся, поснідав, шо жінка зготовила, й поїхав опять. Клімат помінявся, і тепер треба поля вночі обробляти, через то в нас сівалки із джипіесом. Наше завдання посіяти якомога швидше, механізатори працюють позмінно, а я без змін.
Сергій Онищенко, 29 років, с. Геронимівка Черкаського району. Працює головним ветлікарем у господарстві, де вирощують свиней та велику рогату худобу. Зарплата — 3,7 тис. грн.
— Пішов учитися в Золотоніський ветеринарний технікум, тоді на заочку в Київський аграрний університет. Влаштувався на роботу одразу після закінчення вузу. Маю двох підлеглих. Лікую худобу, веду звітну документацію. О п'ятій ранку приїжджає за мною машина. Працюю до шести вечора, але буває, що багато запланіровано роботи, тоді до семи. В місті жити не хочу. Знакомий предлагав роботу в клініці, але я не по собаках, котах. Там треба жильйо знімать, це все гроші.
Валентина Чигрин, 43 роки, с. Богодухівка Чорнобаївського району. Працює дояркою сім років. Зарплата — 2,5-3 тис. грн залежно від надоїв молока.
— Встаю о четвертій ранку. За годину вже на роботі. Працюю 9 годин. На ферму доярок звозить службовий автобус. Маю два вихідні в тиждень та 24 дні відпустки. На одну доярку припадають 50 корів, корма роздаємо, потом дойка. Доїння механізоване, руками ніхто не доїть. До восьмої ранку управляємося, їду додому, потім приїжджаю на 11 і до 14-ї працюю. В нас у селі лише така робота є. Мені нравиться, хоч і важко. Зоотехнік дивиться, щоб корма були, добавляє, контролює. Наша робота — попоратися, подоїти. Вчилась на швею, але такої роботи нема — пішла на ферму. Працювала телятницею, свиней доглядала. За станом здоров'я не змогла довго робить. Щоб стати дояркою, пройшла підготовчі курси. Хочу, щоб син був зоотехніком.
Олександр Сидоренко, 25 років, с. Квітки Корсунь-Шевченківського району. Працює механізатором. Отримує від 3 до 4 тис. грн залежно від пори року.
— Вчитися на механізатора після школи пішов. Роблю на тракторі й комбайні. Робочий день начинається залежно від погоди, буває в п'ять ранку встаємо, буває в сім, і аж до вечора. Роблю позмінно, сутки через сутки. На підприємстві вже чотири года. Зарплатою довольний, на прожиття є і відкласти можу щось. Підприємство мені помогло з хатою. На день народження, коли кругла дата, премію дають.
2 
1
Коментарі