Фермер із села Петрівка-Попівка Лисянського району 47-річний Віктор Томіленко 2009-го викупив із десяток старих хат, зробив ремонт. У газетах розмістив оголошення, що бажаючі працювати на його фермі отримають житло. Перевагу надає людям із дітьми до 7 років.
— Коли побачили об'явлєніє в газеті, приїхали до села подивитися, яке тут життя. Понравилося, ми залишилися, — каже 30-річна Марина Біловус. Два роки тому із чоловіком та чотирма дітьми переїхала до села з Вінницької області. — Дали нам хату. Удобств нема, але ми поробили трохи ремонти. Хочемо викупити її. Спочатку було трохи незвично бути в чужому селі, але звикли. Головне, що дітям тут добре.
У Петрівці-Попівці живе 230 осіб, більшість — пенсіонери. У магазині неподалік сільради продавщиця викладає на прилавок коробки з печивом.
— Село наше і зараз бідне. А до того, як Томіленко відновив тут ферму, було ще гірше, — каже. — Не було ні роботи, ні молодьожі. Люди купують переважно хліб і крупи. Коли обробляли городи, брали трохи консерв. Цей магазин належить фермерові. Робітники можуть взяти продукти в рахунок зарплати.
— Я родом із сусіднього села, маю шістьох дітей, — говорить 47-річна Зінаїда Сікунова. Живе неподалік крамниці. — Пішла сюди на роботу, бо не хватало два місяці стажу для пенсії по багатодітності. Працюю дояркою. Робочий день починається о четвертій-п'ятій ранку, додому повертаюся ввечері. Скільки ще тут пропрацюю, не знаю, але поки що все влаштовує.
За 50 м у вузькому провулку стоїть цегляна хата із тріщиною на стіні. На дерев'яному паркані сохнуть поліетиленові пакети та дитяче взуття. Виходить Людмила, років 35 на вигляд. Приїхала з Херсонщини.
— Я заключила з Томіленком договір. Якщо пропрацюю на фермі 10 років, хата перейде мені, — каже.
Через ворота виглядає її сусідка 70-річна Катерина Іванівна. Живе у Києві. У селі має дачу.
— Приїздять різні люди, усі з дітьми. Їм тут і роботу дають, і житло, так чого ж не працювати. Село ніби й непогане, але з транспортом проблема. Автобус до райцентру ходить тричі на тиждень. На базар виїхати допомагає фермер. Кому треба, у рахунок зарплати дров може привезти чи продукти якісь. Недавно у знайомої електрична плитка зламалася, привіз їй нову. Головує в селі його жінка, але головою вважають саме Томіленка, — розповідає пенсіонерка.
Ферма розташована на в'їзді до Петрівки-Попівки. За парканом видно кілька цегляних будівель. На стінах полущена штукатурка, у вікнах бракує шибок. Зі свинарника виходить завідувач ферми 27-річний Олександр Павискиба.
— Ферма у нас невеличка — 50 корів, вівці, свині. На 950 гектарах вирощуємо соняшник, кукурудзу, люцерну. Із 10 працівників у мене зараз робить сім приїжджих. Чотири жінки доглядають за худобою. Ще троє чоловіків — у тракторній бригаді. Людей на роботу влаштовуємо офіційно, мають вихідні та відпустки. До безкоштовної столовки, де вони обідають, підвозимо машинами. Середня зарплата — 1,5-2 тисячі гривень, — розповідає Павискиба.
25-річний Володимир Лещенко чистить у корівнику:
— Раніше я в Києві працював. Копав могили на кладовищі. За день отримував 150 гривень. Потім вирішив повернутися до рідного села. Тут заробляю 1700 гривень на місяць, зарплати вистачає на все. Якби десь запропонували більше, може, і переїхав би.
Для працівників запрошують масажиста
— Наші люди невибагливі, тому навіть не розуміють, які бувають умови праці. Завдяки іноземним інвестиціям багато підприємств переоснащені, працюють по-новому. Гарні вакансії трапляються, але швидко розлітаються, — розповідає Ірина Кіркіна, директор консалтингового агентства "Персонал" у Черкасах.
— У місті є багато підприємств, що надають медичну страховку. В IT-компаніях часто є кімнати для сну, із тренажерами, для працівників запрошують масажиста. Усе частіше з'являються вакансії, коли роботодавець пропонує житло, влаштовує дітей до садочка. Треба пам'ятати, що для гарної роботи треба бути гарним спеціалістом. В області розвинений аграрний напрямок, це обумовлює зв'язок із філіалами, полями. Тому для працівника бажано мати водійські права та транспорт. Часто роботодавці забезпечують службовим авто. Іноді людина не готова, що за достойну зарплатню доводиться тяжко працювати.
2 
1
Коментарі