38-річний Микола Вовк із села Павлівка Перша Тальнівського району понад 20 років орендує ставок площею 4 га. Вирощує коропа, товстолоба й білого амура.
— Усе моє дитинство минуло на березі Гірського Тікича в Тальному. Ловив на що міг: вудки, закидушки, спінінги. Навіть на автомобільні скати умудрявся ловити. Орендувати ставки почав одразу після закінчення школи.
Найважчим у своїй роботі називає спротив посадовців.
— Адміністрації мінялися, а чиновники — ні. Упродовж усього процесу, від зарибнення до спуску ставка, вставляють нам палиці в колеса. У моїй практиці був випадок: я змагався з місцевим орендарем паїв Сергієм Тульчинським. Конкурс проводила Тальнівська райдержадміністрація. Змагання дійшли до 3 тисяч гривень за гектар плеса. Таких грошей я не міг платити. Переможцем оголосили Тульчинського. Згодом у суді з'ясувалося, що замість обіцяних 3 тисяч він платив державі 500 гривень.
Ловити рибу Микола не дозволяє нікому.
— Це позиція принципова. Ні за гроші, ні без грошей. Якщо одному дозволиш, то завтра ще п'ятеро прибіжать. Скажуть: "Чому йому можна ловити, а нам ні?". Сторожа теж краще не тримати. Із практики знаю, що сторож — перший злодій. На ставку треба днювати й ночувати. Якщо скошену люцерну на полі чи вкрадену свиню на фермі побачиш відразу, то вкрадену рибу ніяк не помітиш. Проґавиш — восени жаб виловиш.
Найбільших прикрощів орендареві завдає погода.
— Минулого літа у мене спливла тонна риби. Занурив градусник у воду — 42 градуси тепла. Узимку 1996-го я орендував ставок у Поташі. У кінці зими почалася відлига. Потім ударили морози. Риба задихнулася. Весною вивіз 10 тонн на смітник. Потім знову пускав зарибок.
Рибу ніхто не хоче страхувати.
— Наприклад, я кажу, що в мене у ставку риби на 200 тисяч гривень. Плачу 8 тисяч гривень страховки. Риба загинула. Але збитки встановити важко, бо частина спливла, частина лежить на дні. Добитися відшкодування майже не можливо.
Микола Вовк спускає ставок раз на два роки.
— Треба, щоб короп доріс до товарного вигляду. Тобто був більший за кілограм. Таку рибу продаю в супермаркети Києва та Черкас. Приїздять машини і купують усе на місці. Останні п'ять років цей процес налагодився. У себе на базарі не продаю: тут ціна нестабільна та й люди мізерні гроші отримують.
Гуртові покупці купують рибу по 20 грн/кг.
— Це дуже вигідна ціна, — запевняє орендар. — Якщо за живу вагу свині дають по 12 гривень, то за рибу — майже вдвічі більше. Якщо все буде добре, то за два роки можна мати 5–6 тонн риби. Тобто 100–120 тисяч гривень.
За цей час Микола згодовує рибі до 20 т зерна. Тонну пшениці продають по 1600–1700 грн. Ставок чистить власними силами.
Коптять карася, коропа й товстолоба
На підприємстві "Боровицьке" в Чигиринському районі чотири роки коптять коропа, карася і товстолоба.
— Колись так трапилося, що зі своїх ставків ми не збули всю рибу, зрозуміли, що треба її переробляти самим. На початку цілі партії викидали, — говорить директор Сергій Ганенко, 35 років. — Інші підприємства просто не хочуть цим займатися. Спеціального обладнання не треба, просто певна технологія, і все.
1 
1
Коментарі