Останніми днями якось незручно заходити до аптеки. Уявляю, як наших аптекарок дістали стривожені громадяни, й зовсім не хочу, щоб і мене мали за такого самого. Оце мнуся на порозі аптеки, бо треба купити вологі серветки, й думаю, як зайти, як привітатися і що сказати. Для того, щоб і мене не записали у психи.
— Добридень! — вітаюся весело і нарочито, як вітаються з безнадійно хворими, даючи їм зрозуміти, мовляв, особисто тобі відомо, що житимуть вони ще довго. Помічаю тітоньку за склом, що вже напам"ять завчила назви ліків, "яких нема і невідомо, коли будуть".
— Здрастуйте… — відповідає вона в марлеву маску і втомлено запитує: — Що вам?
Але я не збираюсь одразу зраджувати, навіщо прийшов, і бадьоро так:
— Ну, як, у вас уже психоз минув?! — кажу, а потім думаю: "От же, шмат кретина…" й миттєво намагаюся загладити провину: — Не ваш, звичайно, психоз… — але відчуваю, що ще глибше вгрузаю в абсурд.
Тітонька мовчить, і я бачу, як за марлею напинаються для гострого слова її губи.
— Я маю на увазі психоз із грипом, нічого поганого не подумайте.
У думках проносяться: бинт, аскорбінова кислота, презервативи
Раптом вологі серветки починають здаватися мені якоюсь насмішкою. Над нею, над людьми, яких налякали і які понад усе хочуть жити, над собою самим, який у цій ситуації вирішив зіграти свого хлопця. Ніби я ширяю над усім цим психозом — такий молодий, оптимістичний і веселий.
— Що вам? — перепитує аптекарка, і я вже готовий сказати: "Ні, нічого". Але не кажу, бо навіщо я тоді сюди прийшов? У думках зі швидкістю метеорита проносяться: бинт, аскорбінова кислота, презервативи. Але я знаходжу потрібний варіант:
— У вас є щось ефективне на добрий сон? Щоб без хімії і на травах.
Тітонька опускає маску, знаходить заспокійливе. Вона здається мені беззахисною. Її маска посміхається, хоч їй зовсім не смішно.
1 
1
Коментарі
13