Хороші і погані звички, за словами учительки фізкультури Ірини Бочуляк, виробляються з часом, завдяки колу спілкування та власному бажанню.
"Кожна людина за життя набуває та позбувається певних звичок. Погану звичку розвинути легше, проте важче позбутись, а хорошу навпаки – важко здобути та легко позбутись. Чомусь, така закономірність", - зауважує фізкультурника.
Жінка слідкує за учнями у підлітковий період і до старших класів.
"Зазвичай у 12-15 років більшість дітей думають, що модно курити, пити, ходити вечорами гуляти, модно вдягатись. Натомість позбуваються звичок читати, займатись спортом, допомагати батькам. Вони йдуть за іншими підлітками та перестають прислухатися до батьків, вчителів. Вже в 10 – 11-му класі ця масовка починає ділитись на групи. У кожного тоді починає домінувати власне над чужим", - розповідає викладачка.
Коли діти ледащіють і стають байдужими до свого здоров'я, до них важко достукатись. Важко потім стати на правильний шлях. Вони змінюють звички тоді, коли з'являється нове зацікавлення. Наприклад, дівчині сподобався хлопець, який любить читати, подорожувати та займається спортом. Відповідно, велике бажання бути ближчою до нього змінює її поведінку, а в результаті і звички.
Що ж до старшого покоління, то тут потрібна сила волі, наполегливість та чітко окреслена мета. А головне все це підкріпити часом.
"За 21 день організм призвичаюється до нового. На собі перевірила. Хотіла виробити звичку вставати о 7 ранку. До того о 8 прокидалась, за 40 хвилин робила все, що потрібно у спішці і бігла на роботу. Зарядку робила в школі уже разом з учнями.
Це неправильно, бо я спочатку снідала, а потім у школі робила зарядку, бо вдома не встигала. Тому, поставила собі за мету вставати раніше. Перший день – без зусиль і дуже легко. Часу для домашніх справ було аж забагато. Не знала, де його подіти. Наступний ранок був дуже важким. Прокидатись не хотіла зовсім. Подумала: "а дійсно, що ж мені ще цілу годину робити?". Та все ж, взяла себе в руки, встала, зробила ранкову зарядку, прийняла душ, зготувала сніданок, поснідала, помила посуд, вдягнулась і зрозуміла, що це набагато краще, ніж "літати" цілий ранок думаючи, що запізнюсь", - ділиться досвідом Ірина.
Жінці найважче було перші два тижні. Третій уже прокидалась без будильника, але важко було примушувати себе встати з ліжка.
"Рівно через три тижні психологічно стало легше. Найважче – у вихідні: коли знала, що можу спати до обіду, не могла змиритись з підйомом о 7. Але розуміла, що як тільки дозволю собі розслабитись бодай 1 день – все коту під хвіст. Тоді починати треба з самого початку. За три тижні ранкові підйоми, зарядка та уже новий спосіб проведення ранку стали звичними. Уже не примушувала себе, а думала, що ще можу зробити за цей час. Правда, були дні, коли могла впасти на самий низ. Проблеми з близькими, на роботі, якісь негативні емоції та невчасний выдхыд до сну збиває з ритму. Емоції не повинні ламати. Будьте суворими з собою", - зазначає вона.
Уже за 40 днів жінка забула, що їй так важко було навчитись. Якщо раніше щоранку думала, лежачи у ліжку, що пора вставати, то зараз просто прокидається, встає, виконує все, що треба, і навіть не згадує про те, що набувала звички.
"Таке враження, що завжди так жила. Колишній період згадую тепер лише зі сміхом за чашкою чаю з чоловіком", - сміється Ірина.
1 
1
Коментарі