Менеджер столичного рекламного агентства Наталія Панюк, 34 роки, лишила роботу, щоб упоратися з гіперактивністю сина.
— Василь був дуже активний. У садок майже не ходив, постійно бився.
Коли дитині виповнилося 4 роки, мати пішла з роботи. Весь день гуляла із сином, щоб він втомлювався, влітку водила на батути. Сама займалася з психологом, щоб бути терплячою. Зараз Василеві 7 років, став спокійнішим.
— До гіперактивності схильні холерики. Частіше це хлопці, — каже 60-річний Володимир Мартинюк, директор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ. — Найчастіше гіперактивність настає через брак уваги батьків чи надмірну опіку. Також коли з малюка хочуть зробити вундеркінда, ставлять перед ним багато завдань — дві мови, танці. Дитина зривається фізично і психологічно.
Гіперактивність може бути через травми мозку під час пологів або проявом мінімальної мозкової дисфункції. Це коли окремі системи мозку розвиваються з різною швидкістю. Немовля мало спить, але дуже рухливе. Різко дитина реагує на світло, звук. У 3-4 роки не може сама гратися. У 5-10 років неуважна, погано вчиться, свариться з батьками. Після 14 років це минає, але корегувати ці зміни треба у 5-8 років. Інакше дитина може почати палити, пити.
— Психолог визначає, на якому етапі порушення. Розробляє програму лікування. Інколи треба перевести у спеціалізовану школу.
За місяць при дотриманні режиму дня гіперактивна дитина стає керованішою. Але раптової зміни не буває. Гіперактивність може залишатися на все життя. Такі люди постійно щось роблять, легко переключаються, багато рухаються.
Поради батькам гіперактивних дітей
Будьте послідовні у вихованні. Частіше хваліть і не бийте дитину.
Заборони повинні бути однозначні й постійні. Їх має бути мало.
Вислуховуйте дитину, не відмовляйте у спілкуванні.
Не занижуйте і не завищуйте вимог, не вимагайте вибачень за погані вчинки.
Не вимагайте високих оцінок з усіх предметів, оберіть два-три.
Встановіть режим сну, роботи і відпочинку.
3 
1
Коментарі
5