Коментуючи трагічні події в ТРЦ "Караван", Костянтин Стогній, на мою думку, недоговорює більше, ніж пояснює. З одного боку, він у кримінальній темі дуже давно, знає завжди більше, ніж може дозволити сказати і показати по телевізору мільйонам глядачів. Отже, Стогній – людина компетентна й поінформована. Проте в цієї інформованості є інший бік: корпоративна етика. Костянтин Петрович як полковник міліції не може і навіть не бачить за собою права давати ту оцінку професійності колег, нехай і колишніх, яку вже давно дало наше суспільство. Тому він коментує ситуацію з єдиної прийнятної для себе позиції: журналіста, котрий намагається бути об'єктивним. Дотримуючись при цьому пакту про ненапад із правоохоронними органами.
Мені так само нічого іншого не лишається, як проаналізувати й зробити певні висновки з трагедії, ставши на позиції навіть не журналіста чи письменника, а передусім пересічного громадянина. Хочу елементарного - аби моя міліція мене берегла. Зокрема, аби робота міліції стала максимально публічною.
ВІДЕО: Повне ВІДЕО розстрілу охоронців у "Каравані"
Э така річ, як оперативно-розшукові заходи. Це – цілком таємна, не публічна сфера діяльності. Сищики не мусять сповідатися громадянам, що конкретно зроблено за день у плані, наприклад, викриття мережі поширення наркотиків. Але громадянам цікаво, чому навіть після того, як наркопритон показали по телевізору в новинах, його утримувачі все одно гуляють на волі.
Звісно, це – численні й прикрі деталі. Відтак саме з них складається уява про компетентність української міліції. Особливо кидається в очі зростаюча кількість і активність правоохоронців, коли треба розігнати опозиційний мітинг чи охороняти "біло-блакитні" табори. Або коли треба втрутитися, а не мовчки дивитися, як хлопці кримінальної зовнішності б'ють активістів, котрі лише роздають газети, листівки та іншу опозиційну агітаційну продукцію. Коли побиття закінчується, ось тоді міліція професійно затримує... побитих, складає протоколи за... хуліганство.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За вбивцю з "Каравану" обіцяють 100 тисяч грн
Якщо злочин скоює мажор, високопосадовець, знайома з ним особа чи просто "хтось" на джипі з "крутими" номерами, міліція в кращому випадку заявить про... провокацію, скоєну проти цих явних порушників закону. В гіршому – не зробить нічого, просто промовчить. Напевне, українська міліція в більшості своїй сама не рада, що згори їй наказують боротися не зі злочинністю, а з мирними громадянами своєї ж країни, чия провина – бажання висловити власну думку вголос.
Повертаючись до стрілянини в "Каравані", роблю висновок: поки міліція бореться з народом, вулицями міст розгулюють справжні професійні бандити та вбивці. Вони не привертають до себе уваги. І, на відміну від пересічних українців, практично нічого й нікого не бояться. Адже, поки міліція зайнята виконанням політичної волі влади і перетворюється на репресивний апарат, професійний злочинець має на руках усі козирні карти. Мета правоохоронців, серед іншого, – полювати саме на таких людей. Проте це вимагає зовсім іншої підготовки, ніж вибивання зізнань за закритими дверима кабінетів та розгону мирних демонстрацій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вбивця охоронців у "Каравані" був досвідченим стрільцем
Політизація "стрільця з "Каравану" досить показова в цьому плані. Виявляється, його вже бачили на мітингах. Не здивуюся, коли його прив'яжуть до протестних акцій. І, як наслідок, вкотре посилять тиск на всіх, хто заважає жити чинній владі. Зробити "стрільця з "Каравану" кимось на кшталт політичного терориста, мета й завдання якого – дестабілізувати ситуацію в країні перед виборами, найлегше.
Церберам супермаркетів та торговельних центрів ми теж не довіряємо. Адже переважно це колишні працівники органів. Тому щодня мусять доводити: вони на своєму місці не дарма отримують свою платню. Для цього треба щодня когось ловити. Бо якщо порядок, для чого охорона?
Переконаний: можна було, за домовленістю, змусити злодія заплатити за вкрадену флешку в подвійному розмірі. Сфотографувати для бази даних небажаних клієнтів. Та відпустити з миром. Трагедії можна було уникнути. Але четверо на одного – це круто, напевне вирішили охоронці. І сталося те, що сталося. Тож зараз, коли чути вимоги не краще працювати, а більше пресувати всіх довкола, в мене є підозра: безпечним наше життя від того не стане. Адже боятися повинні не справжні злочинці, а ми з вами, слухняні неозброєні громадяни.
5 
1
Коментарі
36