Почему в ближайшее время не следует ожидать контрнаступления

Земля сейчас влажная и тяжелая, и ситуация не изменится до середины мая

Я отримав дуже багато однакових питань від різних читачів, тож подумав, що саме час для "питань і відповідей".

Чи переможуть росіяни в Бахмуті?

Наразі видається, що так, це можливо.

Причина от у чому: на відміну від ситуації в січні, коли ЗСУ ще намагалися "серйозно" захищати Бахмут, зараз вони змінили стратегію. Вдаючись до підходу, який на армійському жаргоні називають "збереження сил", ЗСУ зв'язують максимальну кількість підрозділів ворога мінімальною кількістю власних підрозділів, завдаючи ворогу величезних втрат.

Дозвольте трохи пояснити. У соціальних мережах досі побутує думка, що в Бахмуті задіяно "багато різних підрозділів ЗСУ". Так було в січні, але тепер усе змінилося. Під час ротацій ЗСУ вводять і виводять обмежений контингент зі складу порівняно невеликої кількості підрозділів (загалом орієнтовно 7-8 бригад): саме тому постійно з'являються повідомлення про "багато різних підрозділів". Насправді ж, зазвичай, кожен контингент перебуває в місті від 2 до 7 днів, а потім виходить на ротацію. Це потрібно, щоб уникнути виснаження особового складу: за кілька днів безперервних бойових зіткнень хто завгодно втомиться. Втома призводить до того, що бійці не достатньо уважні, щоб помічати й уникати загрози, тож починають зазнавати втрат. Тим більше, за таких погодних умов. Тож ЗСУ виводить втомлені підрозділи і заводить нові.

Через такий підхід, росіяни – котрі, здається, не проводять регулярних ротацій – постійно воюють зі свіжими українськими підрозділами незмінним складом своїх пошарпаних і виснажених частин. Водночас велика кількість особового складу ЗСУ навіть не беруть участі в боях: їх відводять у тил, де вони відпочивають, проходять реорганізацію, тренування, навчання і перебувають у резерві.

Підсумовуючи: ні, всупереч заявам деяких росіян, українці в Бахмуті досі не "оточені". Попри кілька успішних контратак на початку минулого тижня, вони справді втратили кілька позицій на півночі (а саме: Міський народний дім біля Алеї троянд і кілька кварталів на південь від нього) та в центрі міста (залізничний вокзал), але втратили "контрольовано", завдаючи нових важких втрат російським підрозділам ВДВ.

Чи означає це більшу ймовірність українського контрнаступу? Чи будуть українці атакувати російські війська навколо Бахмута з флангів? А якщо ні, то де і коли відбудеться контрнаступ?

Ні, не означає. І я не маю жодного поняття про час і місце контрнаступу (а якби й мав, то не ділився б своїми міркуваннями публічно).

Звичайно, солдатів у ЗСУ достатньо. Проте навіть якщо більша частина 14-20-ти новостворених бригад (кількість визначаю за швидкими підрахунками) уже на даний момент готові воювати – тобто отримали спорядження і завершили навчання – цього недостатньо для розгортання наступу.

Памʼятаймо, що ЗСУ ніколи не бракувало людей. Станом на осінь минулого року українці перебували в процесі посилення кожної своєї бригади пʼятим і шостим батальйонами (зазвичай мотострілецькими). Від початку цього року ситуація змінилася, і тепер ЗСУ збільшує кількість бригад, зменшуючи їхній розмір до таких собі "посилених полків" (приблизно по 1200-2000 піхотинців, танкова рота плюс відносно невелика артилерійська група).

Тим часом ЗСУ критично не вистачає засобів радіоелектронної боротьби та систем ППО, артилерійських снарядів і важкої піхотної зброї (мінометів, автоматичних гранатометів, великокаліберних кулеметів). Цього всього замало навіть для захисту Бахмута. Ситуація залишається незмінною від самого початку війни. І не схоже, щоб вона змінилася найближчим часом, бо Київ і НАТО запізно усвідомили, що війна не завершиться "до Різдва".

Крім того, вони згаяли добрих пів року, обговорюючи танки та F-16, замість того, щоб говорити про озброєння, котрого ЗСУ справді потребує: наприклад, тільки в січні Київ почав просити про негайні поставки піхотної зброї. Тому замість збільшити виробництво артилерійських снарядів ще навесні минулого року, це почали робити лише в минулі кілька місяців. І якщо наростити виробництво снарядів per se можна доволі швидко (якщо, звісно, буде політична воля і кошти), то вибухівку, якою їх наповнюють, виготовляти в більших кількостях не так просто. Тому збільшення виробництва зараз лише в процесі. Залежно від виробника, знадобиться від 6 до 12 місяців для виходу на необхідний рівень.

Земля волога і грузька – в таких умовах неможливо провести серйозний піхотний наступ. А судячи з того, яка погода цього року, ситуація не зміниться до середини травня. Тому попри всі панічні дописи в російських соцмережах і всі надто оптимістичні настрої (особливо в українських соцмережах, втім, хвилі доходять і до Вашингтона) – усі роздуми про український контрнаступ залишаються самими тільки мріями. І ще деякий час такими залишатимуться.

Що ви думаєте про "пентагонівський витік документів", про який зараз багато говорять західні медіа?

Нічого особливого. З Пентагону постійно "витікають" якісь документи. Тут, найперше, слід думати про політичні причини. Тобто, як правило, вони допускають "витік" якоїсь інформації, щоб вплинути на цивільних політиків. Але в цьому випадку, хтось так вчинив, аби набути більшої ваги. Це принципова відмінність.

Попри все це, я думаю, що вся подія доволі абсурдна – хоча цілком логічна, з огляду на ступінь політичної корупції, якою вражені всі інструменти державного контролю в США (що, насправді, постійно підважують "державність") – це коли всі нарікають на "жорстку й надмірну регламентованість" американських війська та секретних служб, але ті водночас надають будь-які "надзвичайно секретні" матеріали Національній гвардії.

Питання от у чому: якого милого якийсь айтішник з Національної гвардії повинен взагалі мати доступ до матеріалів по Україні? Сумніваюся, що навіть ті, хто відповідає за відповідні рівні доступу, зможуть дати розбірливу відповідь, чому ці дані опинилися в руках (фактично) тінейджера, котрому забаглося вразити своїх молодших друзів.

Що ж до змісту матеріалів, які потрапили в обіг, то дивує хіба, як мало чиновники американських збройних сил та спецслужб знають (чи думають, що знають) про ЗСУ. Кажу так, бо більшість тієї "аналітики" можна дістати "з відкритих джерел"

Американці – чи принаймні американські медіа – знову нарікають на те, що росіяни глушать сигнал GPS в Україні, тому таке озброєння, як M142 HIMARS, M270 MLRS та авіабомби JDAM, стають менш ефективними. Чи це правда?

"Великий сюрприз", чи не так? Ні, не так. Вже в 2000–2003 роках іракці успішно глушили сигнал GPS: хоча Пентагон брехав, що це неможливо. Не бачу нічого дивного в тому, що росіяни, які дуже покладаються на засоби радіоелектронної боротьби принаймні відтоді, як вивчили операції Ізраїлю в Лівані 1982 року, роблять те саме у 2023 році. Та ще й якщо їм дали час, щоб пристосуватися до місцевих особливостей та розробити потрібні засоби електронної протидії, а саме це відбувалося протягом минулих 7-8 місяців.

Переклад: Микола Ковальчук, Ростислав Семків, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків

Оригінал