В Кремле не зря боятся "бандеровцев"

Одну "провороненную войну" они уже выиграли

Інформвоєнне, історикам на замітку. (Запишу тут, бо далека від думки, що таке помітить наш уряд і дасть завдання НАН, це ж не для пана Шмигаля "досвід багатомовності" вивчати...). За моїм спостереженням, нині саме слушний час, щоб нагадати Європі (і світові) про одну "проґавлену війну", яку українці вже один раз у минулому столітті для неї виграли, а вона їм досі навіть не подякувала.

Маю на увазі "хрущовську" десталінізацію й розпуск ГУЛАГу.

Це була подія, що справила колосальний вплив на долі всіх країн так званого Східного блоку, але й Заходу також – вона повністю переламала перебіг історії комуністичних і робітничих рухів і взагалі, можна сказати, змінила світ. Проблема в тому, що розпуск ГУЛАГу досі приписують "добрій волі" Хрущова – а це те саме, що оголошувати "жестом доброї волі" втечу росіян з острова Зміїний. Теоретично ніби й відомо про повстання в ГУЛАГу, досліджено й описано істориками і Красноярськ, і Норільськ, і Кенгір, і вирішальну роль у тому українців (точніше – "бандерівців", бо саме вони принесли в табори структуру й методи військового підпілля, там важила не тільки чисельність бунтівного елемента, але й його професійний досвід партизанської війни), – проте зробити крок від Кенгірського повстання-1954 до промови Хрущова перед ХХ з'їздом і довести загальний пазл до зміни відповідного рядка в підручниках історії – ось цього так і не відбулося, тема підвисла. Російські історики, що в 2000-х нею займалися і першими (так, це були не наші, на жаль) оголосили, що Хрущов розпустив ГУЛАГ, бо через повстання його вже не можна було втримати, – під кінець 2000-х якось різко на цю тему позамовкали, а на Заході їй спікерів не знайшлося. Так от, за моїми спостереженнями й відчуттями, саме час до неї звернутися.

Кілька хороших, вдумливих фахових статей українських істориків у світовій пресі під заголовками на кшталт "Чому Путін боїться бандерівців?" або "Забута перемога України" зараз дуже допомогли б змінити загальну оптику процесу на нашу користь. (Кажу це як людина, що п'ятий місяць вимушено працює над цією зміною оптики і вже закінчує про це книжку, отож лакуни, де Україні зараз бракує "поданого з фланґу м'яча", бачу як мінімум краще за Шмигаля).

А, і ще не дивуйтесь, якщо невдовзі з такою статтею, тільки з акцентами, позміщуваними в дусі "що Химцє бєлоє, то йому рябоє", невдовзі виступить який-небудь Расевич чи інший Медведчуків Джон-Пол Химка, – не я одна стежу за інформпроцесом, і з тої сторони теж очі є. Так що робити це треба швидко.

Оригінал