Путинская Россия стала фашистским государством

Шесть аспектов, которые на это указывают

Шість років тому відомий американський політолог Олександр Мотиль опублікував академічну статтю, у якій назвав Росію фашистською державою. Тоді цю статтю сприйняли прохолодно. Проте сьогодні все інакше, й після вторгнення Путіна в Україну експерти з усього світу сходяться на думці про тоталітарну й фашистську природу сучасного режиму в Росії.

На те, що Росія є фашистською державою, вказує шість аспектів.

Тоталітарна диктатура

Росія перетворилася з авторитарної держави на диктатуру після конституційних змін 2020 року, які дозволили Путіну лишатися при влади до 2036 року, а де-факто зробили його президентом довічно. З того часу Росія швидко еволюціонувала з авторитарної автократії в диктатуру.

На зміну колективному правлінню, яке нагадувало Радянський Союз часів Леоніда Брежнєва, прийшла диктатура, яку Росія востаннє переживала в епоху Йосипа Сталіна. За часів правління Путіна держава просувала культ особи Сталіна, внаслідок чого сьогодні росіяни, зокрема й молодь, здебільшого демонструють позитивне ставлення до радянського тирана.

Становлення диктатури відбувалося пліч-о-пліч із перетворенням Росії на тоталітарну державу. Із 2020 року всі прояви альтернативних політичних поглядів, незалежних ЗМІ та протестів нещадно придушують і знищують. Олексія Навального отруїли, а коли це не дало бажаного результату – ув'язнили за вигаданими звинуваченнями. Промови Путіна й до початку війни, і після неї є відлунням сталінської риторики і притаманного їй пошуку внутрішніх і зовнішніх ворогів. Внутрішніх ворогів шукають серед того самого прошарку населення, що й у радянські часи, та будь-кого з критичним ставленням до влади. Після нападу на Україну в Росії запровадили драконівську цензуру.

Зовнішніми ворогами, зрозуміло, є українці, які не погоджуються з тим, що вони є малоросами й відгалуженням панросійської нації, а Україна – псевдодержавою.

Культ особи

Культ особи Путіна в Росії процвітає вже майже два десятиліття. Отримавши можливість бути президентом довічно, Путін став справжнім царем. Як і в царській Росії, джерелом легітимності царя є вища сила, а отже прості смертні не можуть сумніватися в його праві на престол. Ставши президентом утретє у 2012 році, Путін уявив себе "збирачем російських (тобто східнослов'янських) земель" – України у 2014 і 2022 роках, Білорусі у 2020 році.

Імперська націоналістична мобілізація й культ війни

Після помаранчевої революції російська влада почала створювати націоналістичні молодіжні рухи, такі як "Наши". Ці рухи мали слугувати бастіоном проти кольорових революцій і тамувати страх Путіна перед революцією всередині Росії. Члени цих рухів нападали на внутрішніх "зрадників" і послів країн НАТО. Проросійських екстремістів із України навчали в організованих Кремлем таборах у Росії, які також відвідували представники цих пропутінських молодіжних рухів.

Путінську Росія неможливо уявити без воєн: у Чечні, Грузії, Сирії, Україні. У Росії підживлюють культ війни, використовуючи символ "Z", зображений на російських танках, що вторглися в Україну.

Символ "Z" уже став популярним і модним серед молодих росіян, які підтримують війну в Україні. Це вже не просто війна Путіна – її схвалюють рекордні 81% росіян. У соціальних мережах можна знайти безліч відео й фотографій молодих росіян, зокрема спортсменів на міжнародних змаганнях, які вдягають футболки чи спортивні костюми з віддрукованим знаком "Z" або роблять аналогічні тату на своєму тілі.

Расизм

Українців понад десятиліття піддавали дегуманізації в російському медійному й політичному дискурсі. Росіян переконували, що українці – "нацисти", які не мають права на життя. Згідно з російською мілітаристською пропагандою, Україна не є незалежною чи суверенною державою, а українська нація – просто фікція.

Російська влада переконана, що тільки вона може управляти українцями, яких вона вважає малоросами, позбавленими власної ідентичності. У своїй довгій статті про росіян і українців як "один народ", опублікованій у липні 2021 року, Путін просто формалізував свої расистські погляди, які він давно сповідує.

Серед російський ЗМІ й політичних лідерів домінує гіперімперіалістичний дискурс про необхідність стерти Україну з мапи Європи. На початку загострення у стосунках Росії й України пів року тому колишній російський президент Дмитро Медведєв опублікував антиукраїнську й антисемітську статтю, у якій назвав Україну маріонетковою державою, а Володимира Зеленського – інструментом у руках "нацистів".

Реваншистський експансіонізм

Росія почала продукувати реваншистські заяви щодо Криму й Севастополя з перших днів пострадянської ери. Кордони України стали об'єктом зазіхань Росії відразу після відомої промови Путіна на Бухарестському саміті НАТО 2008 року.

Путін та інші кремлівські лідери давно претендували на "російські землі" Новоросії (південного сходу України), які, на їхню думку, більшовицький лідер Володимир Ленін незаконно приєднав до Української РСР. Тому російські націоналісти переконані, що Росія анексувала Крим цілком виправдано. Захід України, на їхню думку, поділять між собою Польща, Угорщина й Румунія, а решта територій у центрі України має стати так званою Малоросією, що увійде до складу "русского мира".

Проваливши своє завдання захопити Київ і окупувати Україну, Росія тепер прагне анексувати Новоросію й утворити сухопутний коридор між Кримом і окупованими територіями Донбасу на кордоні з Росією. Росія намагатиметься захопити весь Донбас, адже це не лише матиме для неї символічну націоналістичну цінність, але й дасть змогу позбавити Україну виходу до Чорного моря, перетворивши її на неспроможну державу.

Ескадрони смерті й геноцид

Шостим аспектом російського фашизму є використання ескадронів смерті й намагання вчинити геноцид українців. У своїй нещодавній публікації кремлівський пропагандист написав: "Денацифікація невідворотно означатиме й деукраїнізацію – відмову від започаткованого ще радянською владою масштабного штучного роздування етнічного складника самоідентифікації населення територій історичних Малоросії та Новоросії".

Російські фашисти розуміють денацифікацію як викорінення української національної ідентичності та заміну її малоросійською ідентичністю. На їхнє переконання, Україна має нагадувати Білорусь – країну, де проросійський сатрап насаджує російську мову, російську православну церкву, а також культ Сталіна і Великої Вітчизняної війни. Така Малоросія буде лояльним членом "русского мира" й очолюваних Росією євразійських утворень.

Путін не може толерувати будь-якої незгоди з "денацифікацією". Міста – навіть такі як Харків чи Маріуполь, жителі яких здебільшого російськомовні – що не бажають підкорюватися російським окупаційним військам, нещадно бомбардують і зрівнюють із землею, а їхніх мирних мешканців убивають, морять голодом і піддають знущанням.

На територіях, які захопила Росія, окупаційна влада використовує розстрільні списки для того, щоб ув'язнювати, катувати і вбивати місцевих політичних лідерів, журналістів і громадських активістів. Дівчат і жінок ґвалтують і вбивають. Жертв російських окупантів знаходять зі зв'язаними за спиною руками й кулею в потилиці, що до болю нагадує Великий терор Сталіна.

Шість чинників, проаналізованих вище, демонструють, що путінська Росія стала фашистською державою. Не дивно, що вона почала загарбницьку війну проти України й регулярно чинить воєнні злочини проти українців. Європейський фашизм перемогли майже 80 років тому. Чи зможе Захід здолати російський фашизм сьогодні?

Тарас Кузьо, для Gazeta.ua