Зеленский топает ножкой в сторону США. У нас сменился враг?

Кажется, украинское руководство стремится к почетному примирению на московских условиях

Журналістка CNN виклала у твіттері текст телефонної розмови між президентом США Джозефом Байденом і президентом України Володимиром Зеленським. Там видно, як останній роздратовано переконує першого, що Володимир Володимирович нічого такого не мав на увазі. Тобто нападати не збирається, перемовини в форматі Єрмак-Козак проводить і взагалі "дядя Вова хороший, а ви все брешете".

Сам факт того, що цей текст опинився в руках журналістів, свідчить про багато що у специфіці американсько-українських відносин. Наприклад, щоб опублікувати розмову між Трампом і Зеленським знадобився цілий прокурор Міллер. А тут якось само раз і злилося.

Але, я хотіла би зупинитися на конкретно цьому "Прекратите нагнетать!" у виконанні артиста самодіяльності на адресу лідера країни, що намагається зараз поєднати світ на захист України. Чомусь це тупання ніжками в бік США викликає неабиякий захват серед позитивно прикормлених блогерів Банкової. Хоча, за логікою останніх восьми років, цей заклик припинити провокації український президент мав би адресувати Путіну, а не Байдену. Чи, може, у нас змінився ворог?

Тут мені згадалась історія, що лягла в основу відомої фрази: "два світи – два Шапіро". Так говорять про різницю в менталітеті представників різних країн, класів і соціальних груп. Якщо не помиляюся, фраза народилася як анекдот, який опубліковали у "Літературній газеті". Там розповідалося про те, як одного зимового вечора повз будівлю ТАРС у Москві йшли двоє людей: американець Генрі Шапіро (реальний персонаж, репортер United Press Association) і москвич Семен Шапіро (радянський службовець). Побачивши клуби диму з вікон будівлі, де розташовувалася радянська інформаційна агенція, американець помчав у свій офіс, щоб оперативно передати по телетайпу повідомлення: "Пожежа в будівлі ТАРС у Москві!". А другий, москвич Семен Шапіро, кинувся до найближчого телефону, щоб викликати пожежну команду. До речі, досі є великі сумніви, що ця ситуація відбувалася насправді, а не була вигадкою з метою створити привід для радянської самопихи, відтоптавшись на представниках більш успішної капіталістичної системи.

Тоді радянські люди теж зубоскалили, мовляв: "Недолугі американці, аби створити сенсацію з нічого". От тільки в нашому випадку "нагнетание" вже обернулося для воюючої України поставками зброї та публічною готовністю багатьох країн надіслати в разі чого свої військові контингенти. А ось цей "шашличний спокій" дуже нагадує поведінку Януковича, який ігнорував донесення розвідки про накопичення росіянами військових та резервів у Криму наприкінці 2013 року. Тоді президент України теж переймався боротьбою з опозицією більше, ніж питаннями національної безпеки. Тож для мене "два світи – два Шапіро" в нашому варіанті означає порівняння двох президентів, де перший – державник, який при найменшій можливості підвищення загрози не дає шансів агресорові, а другий, як зрадник-попередник, несвідомо симпатизує ворогу більше, ніж власній країні.

І ще одне промовисте. США скликають у понеділок відкрите засідання Ради Безпеки ООН для обговорення "загрозливої поведінки Росії щодо України та нарощування російських військ на кордонах України й Білорусі". "Зараз не час чекати і дивитися. Рада безпеки має повністю зосередитися на цьому питанні. Ми сподіваємося на відверте та цілеспрямоване обговорення його у понеділок", – каже постпред США при ООН Лінда Томас-Грінфілд. Так от. Ці слова мали би зараз звучати з вуст представників. Адже будь-який привід відшмагати Росію, сплотити навколо ідеї підтримки України, домогтися від союзників конкретної допомоги наближає нашу перемогу. Це, якщо українське керівництво прагне перемоги над Росією, звісно. Бо зараз здається, що воно прагне почесного примирення на московських умовах.

Оригінал