На Балканах может вспыхнуть война

Есть ощущение, что решение уже принято – и сербские политики только ждут подходящего момента, чтобы разорвать государство в клочья

Палає не тільки в нас. Уже кілька тижнів поспіль не вщухають розмови про війну в Боснії. Напруга сягнула такого рівня, що популярна фейсбук-сторінка The Balkans, яка раніше постила смішні меми, красиві картинки й цікаві факти, два тижні тому звернулася до своїх підписників з політичною заявою:

"Це важкий пост. Хоча іноді нам доводиться публікувати подібні матеріали. Щоб краще зрозуміти спільного для нас ворога. Націоналізм – експансіонізм/іредентизм – заперечення геноциду – війна. Але, на жаль, деяким людям вони все ще потрібні. І це тягне нас назад. Ми б хотіли, щоб нам не довелося робити такі дописи у 2022 році. Ми, на Балканах, такі люди, що легко можемо до цього допустити; втратити ще одне покоління, або два, або й три через пошесть комплексів вищості [над іншими]. Ми благаємо всіх, хто читає це, активно відстоювати мир і єдність і виступати проти таких провокацій та нестабільності".

Напруга на Балканах пов'язана з політичною кризою, яку називають найглибшою з моменту закінчення війни в Боснії і Герцеговині в 1995 році. Через бойкот федеральних інституцій і курс на відокремлення, який узяв лідер сербських сил Мілорад Додик, у БіГ усе частіше говорять про можливий розпад країни, а з недавнього часу – і про потенційну війну, що супроводжуватиме цей розрив. Популярний письменник Фарук Шехич, який під час війни після розпаду Юґославії воював на боці Армії БіГ, що фактично була найчисельнішим військовим формуванням боснійських мусульман, тиждень тому написав таку колонку:

"Якщо ти молодий, народився під час війни чи після неї, то не смій надягати військову форму. Тобі вона не потрібна, бо ти поняття не маєш, що таке війна, а коли ти її пізнаєш, уже не буде можливості повернути все назад. Реальність не має опцій реверс чи undo. Не існує undo, коли починають котитися мертві голови.

Ніхто не хоче пройти через усе це знову. Страх війни – це примара, що ширяє цією країною вже роками, але тепер ця примара є найбільшою і найстрашнішою.

Немає огиднішої брехні, ніж те, що це саме ми [бошняки] є найбільшою причиною посилення сербського сепаратизму та ненависті до цієї країни. Тому що ми ненавидимо Республіку Сербську, атакуємо її, плюємо на неї і тому подібне. Я не пам'ятаю, щоб великосербський фашизм і прагнення до сецесії були меншими, коли люди казали, що не мають нічого проти існування сербського утворення в Боснії та Герцеговині. Що б вони мені не казали, їхня мета буде лише одна: відділення та приєднання до Сербії. Що б не говорили Додік та його політична свита, їхня мета буде і є тільки одна: Велика Сербія.

Війна – це останнє, що має трапитися, особливо з нами, тими, хто її пережив, і тими, хто народився після неї. Однієї секунди війни достатньо, щоб повернутися в кам'яний вік без води, електрики та їжі. Саме лишень приниження війною – це така травма, яку ніхто не хоче пережити. Нам потрібно боротися за мир. Альтернативою є жах, страждання і смерть".

Справді, розмови про розпад БіГ і можливу війну не стихали в цій країні з часу укладення миру, але саме тепер ці теми стали масовими й навіюють страх. Є відчуття, що рішення вже ухвалене – і сербські політики тільки чекають слушного моменту, щоб розірвати державу на шматки. Вичікують, щоб "під шумок" гучніших проблем досягнути власних цілей.

Таким "шумком" може стати повномасштабна війна в Україні. Адже поки увага всього світу буде прикута до російського наступу, можна здійснити безліч дрібніших і менш помітних геополітичних ходів. Наприклад, розвалити Боснію й створити "велику Сербію". Або ж захопити нарешті Тайвань і "об'єднати Китай". Напасти на Ізраїль чи атакувати Індію.

Війна в Україні може стати тригером для низки зметених під килим конфліктів по всьому світу. Початком ланцюгової реакції, яку складно спрогнозувати й неможливо зупинити. Зрештою, обидві світові війни також починалися саме з "регіональних" конфліктів. Якщо так, то є бодай одна втішна новина: усіх імперій, які ці дві світові війни починали, сьогодні немає на карті.

Передруковується з дозволу видання "Збруч"