Никто в мире не считает украинцев очень трудолюбивыми, кроме самих украинцев
В решении проблемы самое важное – сначала признать ее
Один з найшкідливіших міфів, яким себе тішать українці і який робить реальну шкоду нашій країні, затуляючи від нас правду – те, що українці дуже працьовита нація.
Ця самохарактеристика йде одразу після співучості, і якщо співучість ще якось можна виміряти, то KPI нашої працьовитості міряти чомусь ніхто не поспішає. Зрештою, що їх міряти – стан економіки, середня зарплата і доля ВВП на душу населення красномовно свідчать про зворотнє.
І що прикметно – ніхто у світі не вважає українців дуже працьовитими, окрім самих українців. Думаю, мало хто у світі в принципі переймається такими категоріями, бо розвинуті економіки більше обходить не об'єм працьовитості, а її ефективність та коефіцієнти корисної дії. Співвідношення затрачених людино-годин до об'єму виробленого продукту. В Україні працьовитість у більшій мірі вимірюється об'ємом. Людей в нас багато, годин теж. Робим.
Людей в нас багато, годин теж. Робим
Ефективно українці починають працювати за кордоном, потрапляючи в якісно організовані робочі процеси, або в Україні, коли хтось привозить технології чи відкриваються підприємства з іноземними інвестиціями та іноземним менеджментом. І тому успіх наших заробітчан або емігрантів залежить не від їх об'єму праці, а від ефективності середовища, в яке вони потрапляють. Сьогодні в стрічці трапилась табличка з середнім рівнем заробітку різних національностей в США, але тих, хто вже друге або третє покоління там. Тобто приблизно в рівних стартових умовах. Українці на 24 місці. Євреї на другому. О, ми так і знали, скажете ви. А знаєте хто на першому і обійшов євреїв? Індуси. Шах і мат. Іранці та пакистанці на 10 та 11 відповідно. Це якраз ті, що на кордоні з Білоруссю стовбичать, а ви їх обзиваєте неробами, що на соціалці сидять в Америці.
Ефективність працьовитості українців щоразу боляче і яскраво демонструють різні заїжджі фермери з Франції і Голландії, які на тих самих землях і з тими самими культурами через город від українців збирають втричі більші та якісніші врожаї. Недавно в ролику про одного такого голландця побачив, як він встановив орошувальні системи на поле з… картоплею. Хто коли на Галичині бачив, щоб кропили водою бараболю на городі? На грядку пару відер води виніс, огірки і помідори підлив і доста. А коли картопля не вродила і дрібна, то шо ми кажем? Сего року так бог дав, на другий рік може буде ліпша. Зате цілий рік працьовиті.
Десятки років під СРСР, де ефективна праця була демотивована повністю зрівняйлівкою, потім страшенно неякісна освіта і відсутність технологій і систем управління бізнесом зробили свою чорну справу
Звісно, всі ми розуміємо звідки причини такого явища. Десятки років під СРСР, де ефективна праця була демотивована повністю зрівняйлівкою, потім страшенно неякісна освіта і відсутність технологій і систем управління бізнесом зробили свою чорну справу. Інерція СРСР все ще дуже відчутна у державному секторі економіки та управління і сильно відчутна у приватному теж. Дуже багато українців ходять на роботу за зарплату і не мають інших мотивів і розуміння, що я тут, на роботі, роблю.
Але ми поволі виборсуємось і вчимось. Головне, не забувати, що у вирішенні проблеми найважливіше – спочатку визнати її.
