Такое ощущение, что идет война между разумом и безумием, между адекватностью и зомбированием, между украинским Православием и российским мракобесием

То там, то сям зустрічаю в мережі світлини, де громадяни України стоять з плакатами "Варфоломей, мы тебя не звали". Написано звісно на "общепонятном". З благословення архієреєїв священники РПЦвУ трансляюють відеозвернення, в яких закликають до бойкоту і протестів у зв'язку з приїздом до України Вселенського патріарха Варфоломія. Хоча ще у 2008 році ті ж самі люди радо зустрічали Його Всесвятість патріарха Варфоломія, коли він вперше прибув до Києва на святкування 1020-ї річниці хрещення Руси.

Давайте розбиратися. По-перше, це історичний візит для України. В історії будь-якої церкви візит Константинопольського патріарха до іншої країни/церкви завжди був величною подією.

По-друге, патріарх Варфоломій їде до України на запрошення предстоятеля Православної церкви України митрополита Епіфанія. Тепер, коли Вселенським патріархом відновлена Київська митрополія, яку в 1686 році незаконно захопила Московська патріархія, і Православна церква України отримала томос про автокефалію, кожній притомній людині зрозуміло, що філія Російської Православної церкви в Україні, яка чомусь продовжує іменуватися "Українською Православною церквою", знаходиться в Україні в неканонічному статусі. Адже її предстоятель, митрополит Київський Онуфрій, не має права іменуватися "митрополитом Київським". Як не може бути два президента в одній країні, так не може бути і два предстоятелі в Українській Православній церкві.

Отже, маємо відверте ігнорування Московською церквою православних канонів. І це не мої фантазії, а реальність в якій ми всі живемо. А раз ви так стоїте горою за "адін народ", то вам ніхто не заважає запросити до України вашого "господіна" патріарха Московського Кирила.

По-третє, патріарх Варфоломій їде до України на запрошення президента України, яке він виголосив 16 жовтня 2020 року. Тобто, це буде візит ще й на державному рівні.

Багато речей, які відбуваються навколо нас, нам зрозумілі. Але є й інші, які зрозуміти дуже важко.

Однак, світло на цю ситуацію проливається у порівнянні. Згадаймо Революцію гідності. Коли в Михайлівському Золотоверхому монастирі знайшли прихисток тисячі українців, коли з дзвіниці монастиря лунав набат, а священники стояли лицем до беркутівців молячись, щоб Господь врозумив їх і відвернув від злих намірів.

Натомість Києво-Печерська лавра (самий центр РПЦвУ) тоді мовчала, а скупі інтерв'ю намісника лаври владики Павла про "майданутих" говорили самі за себе. І там і там маємо чіткий поділ церков на проукраїнську/українську і на проросійську/російську. А церква – це люди. Примітно, що і плакати де не глянь написані російською мовою.

По-четверте, саме з Константинополя Київ запозичив як стилі в архітектурі, так мелодику в музиці, збагатив і примножив мистецтво, освіту, богослужбові тексти, зв'язки з іншими церквами. А головне надбання – віра в істинного Бога.

Згодом, з Русі до Московії йшов постійний потік кадрів, які просвічували темні землі. Московські митрополити впродовж століть були вихідцями з України. Візьмімо для прикладу першого московського митрополита Петра Ратенського (1260-1326). Він переніс митрополичу кафедру з Владимир-на-Клязьмі до Москви. Святитель Петро Ратенський сам родом з Волині. Вважається небесним покровителем Москви. Як вам? Волинянин – покровитель Москви. І це офіційно.

То ж не проросійським отцям і вірянам кричати про те, кого вони кликали в Україну, а кого – ні. Бо якщо дивитись на всю цю історію справедливо, то власне ми, українці, не кликали на свою землю окупантів. А окупація – це не тільки зброя і кулі, окупація – це зросійщення українців, перетворення в малоросів позбавлених права думати і висловлюватись.

Цей пост не змінить їх свідомість. Однак продовжуємо закликати – єднаймося навколо єдиного київського престолу. Чи не краще бути господарем на своїй землі, мати свого незалежного і реально українського предстоятеля і молитися в автокефальній Українській церкві? Чи вам принципово поминати за кожним богослужінням не свого, українського предстоятеля, а московського Кирила? Який він нам, українцям, "господін"? Хіба мало вам того імперського російського зла, яке падало на долі мільйонів українців впродовж всіх цих століть? Чи ви забули слова нашого пророка: "Сліпі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть"? Доки будете холопами і малоросами?

Таке відчуття, що йде війна між розумом і безумством, між адекватністю і зомбуванням, між українським Православ'ям і російським мракобіссям. Врешті, між любов'ю і ненавистю.

Але буде правда на Землі!

Оригінал