Украинский судам правда не выгодна. Не приносит коррупционного дохода

Це оповідання має бути цікавим не стільки українцям - бо вони знають реалії нашого життя, як іноземцям, які слідкують за інвестиційним кліматом в Україні. Серед них багато таких, яким ще недавно був я. Довірливих.

Моїй "інвестиційній епопеї" в Україні 23 роки. Про неї вже чимало сказано і написано, пора зробити деякі висновки й узагальнення.

У 1998 році до мене звернулися односельчани з пропозицією викупити їхні земельні частки, паї, та вкласти гроші в обробіток землі. Бо так звані реформатори тоді вже повністю зруйнували можливості для сільгоспвиробництва. Треба було рятувати рідне село. Я дав батькам-колгоспникам кошти, і викупивши у 1998-2000 роках паї односельчан, вони стали чималими землевласниками.

Викуп здійснювався відкрито, з широким інформуванням органів влади і суспільства. Я робив це свідомо - щоб уникнути закидів у незаконності чи непрозорості. Районні та обласні чиновники брали участь у кількох зборах пайовиків, залякували їх страшними наслідками продажу землі, а насправді працювали на пов'язаного з ними голову колгоспу.

Та це були тільки квіточки.

29 серпня 2000 року у селі Чаусове Первомайського району Миколаївщини побував Леонід Кучма. Узнав про непересічний факт - купівлю родиною Корнацьких паїв усіх членів місцевого КСП, і розпорядився покупців кинути за грати, а землю відібрати.

Це було за три неділі до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, Кучма творив що хотів. Мабуть, не треба пояснювати, що почалося. Вся державна машина кинулася виконувати його вказівку.

Але як не старалися, до чого тільки не пробували прискіпатися, нічого не вийшло. Кинути покупців землі за грати, при всьому бажанні, не було жодної можливості.

Навіть кримінальну справу не змогли зареєструвати - не було підстав. Тому що всі дії учасників земельних правочинів були законними. Земля ще у середині 1990-х була "роздержавлена", приватизована, селяни отримали у власність земельні паї із Сертифікатами й згідно з Конституцією, законів України, указу президента України від 10.11.1994 року № 666 мали право розпоряджатися ними на власний розсуд.

Тож мої батьки, подружжя членів КСП "Шлях Леніна" Олексій Корнацький і Клавдія Корнацька, маючи два власних земельних паї, у 1998-2000 роках у відповідності до законодавства купили у співвласників 517 земельних часток членів свого рідного КСП, і стали власниками всієї колись колгоспної сільгоськогосподарської землі у межах місцевої сільради. Договори купівлі-продажу паїв були нотаріально посвідчені й належно зареєстровані, сертифікати на право власності на земельну частку (пай) стали невід'ємною частиною цих угод. Усі ці правовстановлюючі документи й досі є чинними і легітимними, Корнацька Клавдія Павлівна продовжує законно володіти і користуватися своєю землею.

Тільки не в належних для бізнесу умовах, які мають бути забезпечені органами влади кожної цивілізованої країни, а в умовах жорстокої війни за виживання. Свавілля, розпочате кучмістами, з 2010 року продовжили члени бандовлади Януковича, з 2014-го - провідники "життя по-новому". Уже у цьому році - члени команди Зеленського, перш за все міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та його підручні.

Можновладці не просто допомагають рейдерам - вони є співучасниками злочинів. У нашому випадку це вже доведено досудовим розслідуванням, проведеним у 2014-2019 роках завдяки титанічній протидії наших адвокатів торговцям кримінальними справами на кшталт генпрокурора Юрія Луценка та його заступника Юрія Столярчука, сформульовано у підозрах та інших матеріалах, переданих до суду.

Встановлено, що у 2012 році для захоплення землі К.П. Корнацької можновладці-"регіонали" об'єдналися з миколаївським криміналітетом, заснували у Миколаєві "на асфальті" рейдерську організацію "Партнер-Агро" і виготовили для неї класичний пакет рейдерських "документів".

Саме "чиновники державної адміністрації стали фальсифікаторами "подвійних документів" на право власності на землю.

Спочатку завідомо нікчемним розпорядженням голови Первомайської РДА "віднесли до земель запасу" законно приватизовану ще в середині 1990-х сільгоспземлю, на яку на руках у К.П. Корнацької були і є чинні правовстановлюючі документи на право власності.

Ясна річ, що де-юре ніякого "віднесення землі до земель запасу" не відбулося - бо не має голова РДА повноважень скасовувати право власності, це виключна прерогатива суду. А в суді земельні права Корнацької не те що не скасовувалися - навіть не оскаржувалися.

Після цієї першої юридично нікчемної "операції" провели другу так само нікчемну оборудку - фіктивно "передали" нібито "віднесену до земель запасу", а насправді приватну землю "у власність безоплатно" 773 підставним особам, так званим бюджетникам. Які всі без винятку, до того ж, є не селянами, а містянами, постійними мешканцями міст, і взагалі не мають права на отримання землі у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства.

Але навіть якби вони тричі були селянами, жодного права власності на землю у цих підставних осіб все одно виникнути не могло - і не виникло.

Повторюся: з тих причин, що земельні права К. П. Корнацької у належний спосіб, у судовому порядку, не скасовувалися, а розпорядження голови РДА й інших органів влади стосовно цієї землі є нікчемними і не породжують юридичних наслідків.

Тож право власності на землю у "бюджетників" не виникло, зате у бандитів-рейдерів "з'явилися підстави" для захоплення землі - сфабриковані "документи".

Будь-якій притомній людині, навіть не юристу, досить пів години, щоб розібратися - де тут правда, а де брехня. Де законні права - а де пакет рейдерських "документів".

Тільки не українським судам та іншим органам влади. Їм правда не вигідна - вона не приносить корупційного доходу. Бандити-рейдери вісім років носять до судів, прокуратур, адміністрацій та поліції хабарі та віддають можновладцям "долю" в захоплених урожаях - і їхніх неприкритих злочинів не бачать. Одні співучасники, судді, їм "малюють" завідомо неправосудні рішення - правда з розмитими формулюваннями, бо явно підставлятися нема дурних, інші пряму силову підтримку надають - поліцейські та спецпризначенці замість тітушок.

Ми хабарів не даємо - і нашої правди не бачать в упор. В тому числі в Зе-команді. "Зелені" нам із вами, шановні панове іноземні інвестори, розказують казочки про інвестиційних нянь і про те, що вони, Зе, "не беруть".

Брешуть. Беруть! Тільки думають, що хитріші за всіх і обведуть нас кругом пальця. Не вийде.

А "няні" їхні - це бандити різного штибу. Як класичний криміналітет, так і його побратими у погонах і владних кабінетах. Одна частина реальних "інвестиційних нянь Зеленського" допомагає бандитам-рейдерам захоплювати врожай і землю Корнацьких під селом Чаусово-2 на Миколаївщині, друга частина у кабінетах чекає своєї "долі".

Частина цих "доль" піде і на Банкову, зокрема для фінансування "чорним налом" виборчої кампанії "слуг народу".

Постскриптум.

Президент України, який власноруч підписує укази та закони і не тямить, що він підписав - це не тільки Кучма. Це визначальна риса всіх українських президентів.

Гірше того: замість тверезо розібратися в ситуаціях, що виникають внаслідок прийняття антиконституційних законів, та по-розумному усунути недоліки, вони починають бикувати і тупити, погіршуючи законодавство.

Те саме стосується так званої української політичної еліти.

Отож перше, що мають запам'ятати інвестори: написане в українському законодавстві не має жодного значення. Далеко за 90% українських законів повністю або частково є антиконституційними. Україна - чи не перша у світі держава "мертвого" законодавства. Замість принципу верховенства права тут діє принцип верховенства "понять" можновладців.

Тобто шахраїв, злодіїв і корупціонерів - оскільки вони всі є такими.

Крапка.

Аркадій Корнацький, для Gazeta.ua