В войне с россиянами имеем секретное оружие – отсутствие альтернативы

Мы не можем мириться с теми, кто не желает нашего существования

Читаю реляції більш обізнаних френдів про ситуацію з розведенням/відведенням і все одно нічого не розумію. Мені всі ці процеси здаються дуже складними. Я тут гостро відчуваю власну некомпетентність. Ну, і як я можу щось написати про все це, якщо я нічого не розумію?

Все здається дуже абсурдним виконанням якоїсь "дорожньої карти", окресленого плану, який хтось десь уже усталив. Але чому все це відбувається? Лейтмотивом усього цього є одна-однісінька ідея: Зеленський дуже хоче зустрітися з Путіним у нормандському форматі; він має дуже стійке переконання, що йому вдасться розворушити заблудлу душу цього персонажа і досягти "миру".

Ну, але отут уже я розумію: нічого такого Зеленському не вдасться, бо на місці, де мала бути в Путіна душа – чорна пустка, і він таких романтиків передушив, як кошенят, уже кількасот відер за свою кар'єру. Не тому, що всевладний, всемогутній чи жорстокий, а тому, що він – безпосереднє та ідеальне втілення своєї країни і свого народу. Країна – за кількома винятками (майже всіх ми знаємо поіменно) – мріє, щоби нас не було, не існувало, а інших речей йому ніхто не делегував. І це таке очевидне, що від того сумно, аж за край. Нагадувати відомий афоризм Ґолди Меїр не буду. Нагадаю інший її афоризм: "Ми завжди говоримо, що в нашій війні з арабами маємо секретну зброю – відсутність альтернативи". Ми не маємо альтернативи, ми не можемо миритися з тими, хто не бажає нашого існування. І я не розумію, чому ще ніхто цієї речі до нашого президента не доніс.

Набагато ефективніше було би з'їздити разом з "Кварталом" до Москви і дати там якийсь концерт з хором Верьовки у Кремлівському палаці з'їздів. Так хоч можна було би говорити про щось на кшталт культурної експансії. Але схожість розведення і концерту в тому, що посміються із забавних малоросів в обох випадках. Ще й попісяють згори. Люблять вони нас тільки так і тільки такими.

Оригінал