Есть шанс положить конец эпохе "Сватов"

Никто до сих пор в мире такого не делал. Но никто и трех Майданов за одно поколение не имел, дорогие земляки!

Мої міркування з приводу того, як нам вберегти Україну. Бо - ні, ще не пізно (не слухайте тих, хто каже "всьо пропало, Зеленський уже президент"!). І ні, не "нічого страшного не станеться, однаково, Зеленський чи Порошенко". Цей допис пишу для тих, хто розуміє/відчуває, що під прикриттям гри в Вову-Кіндерсюрприза Україну хоче забрати в пряме правління не просто Коломойський (це проміжний етап, "всього лише" дефолт!) - а Москва, з усіма наслідками, відомими як з історії 20 століття, так і з трагедії наших окупованих територій. Вову невипадково уже обряджають під фюрерка-тітухана - стадіонний ролик, скопійований з "Мефісто", телефонне хамство з верескливими чекістськими інтонаціями - все це не передвиборче шоу, а підготовка до справжньої диктатури з віртуальним диктатором, той самий "сценарій А", який свого часу Кремль готував був "під Януковича" - і от тепер запускає нам за допомогою своєї останньої зброї, давно закладеної бомби сповільненої дії: московського токсичного шоубізу.

Як до цього дійшло? (для тих, хто раніше не цікавився цим питанням).

Про "технології розтління", або про те, як московський шоубіз послідовно деморалізував Україну від початку 2000 років, я докладно писала в "І знов я влізаю в танк...". Хто не встиг прочитати - соррі, зараз на такий лонґрід запізно. Але, будь ласка, знайдіть час і подивіться два відео, щоб розуміти глибину і серйозність хвороби (розуміти, що це не "за 5 років" сталося, не "Порошенко довьол" - що "феномен Зеленського" таїть під собою, як фурункул - підшкірний набряк, тонни й тонни ментального гною, закачувані в організм українського суспільства довгі роки, і того гною, за давністю, ми "не помічали", - а ось тепер уже "не помічати" годі, тепер - або ми почнемо його виводити з організму, або він нас уб'є). Отож для тих, хто не в темі:

1. Мій виступ у грудні 2012 року - про деморалізацію України через медіапростір. За Зеленського голосують ті самі сільські вчительки, які замовляли своїм учням стриптизершу, і водії міжміських автобусів, які брали надбавку за те, що крутитимуть в дорозі "Сватов". Інформвійна проти України почалася ще в 1990-ті, і метою цілої цієї, на позір мирної, "епохи Сватов" було - відбити нам інстинкт небезпеки: щоб українці перестали реаґувати на образу гідности й хіхікали, як Юля перед Путіним, коли видресирувані "лучшимі маскофскімі прадюсерамі" зеленські здають нам в очі аналізи, глумлячись і з нашої держави, і з нашого гімну, і з наших мертвих, - щоб ми при тому не відчували болю/гніву/обурення, а вже конкретна виборча технологія спрацьовує тільки тоді, коли лягає на цю, попередньо інстальовану ціннісну бззахисність;

2. Хрестоматійне інтерв'ю Юрія Безменова 1984 року про андроповську концепцію "гібридної війни" (т.зв. "активные меры" (с)). Я його тут уже не раз рекламувала як обов'язкове для перегляду всім, починаючи від старших класів середньої школи, але якщо геть не маєте часу, то зосередьтесь на останніх 20 хвилинах, де розповідається, як за 15-20 років (мінімум одне покоління), шляхом проникнення в освіту й ЗМІ, російські спецслужби здійснюють деморалізацію атакованої країни - це першаша стадія її "захоплення зсередини" (мета - цитує Безменов підручник КГБ 1970-х років - "змінити вам картину світу настільки, щоб, попри купу інформації, ви не змогли прийняти розумного рішення в інтересах власної безпеки й безпеки своєї країни": саме це й відбулося на цих виборах.

А вже після цього приходить "технологія ведмедика Волдо" (ця вже нова, її краще видно, про неї див. мій недавній виступ на Безпековому Форумі).

Ми зараз тут (с)

Питання: чи можна за 5 днів виправити те, що викривлялося 15-20 років?

Теоретично, можна - якщо правильно розподілити сили. Бо правда за визначенням сильніша од брехні. Як сказав Блаженніший Святослав у Великодньому Посланні - істину не треба боронити, її треба свідчити. Як кажуть буддисти - спасися сам, і довкола тебе спасуться 10 тисяч. І перед цією єдиною "технологією" безсилі всі, як завгодно винахідливі фабрики віртуальної реальности.

А правда, якої годі укривати, полягає в тому, що з перемогою першого в новітній історії людства Віртуального Президента (з обличчям актора Зеленського) Україні як незалежній державі, і всьому її людському ресурсу відповідно, загрожує вкрай серйозна небезпека.

Серед виборців Зеленського є відсоток, який саме через це за нього й голосує - якому якраз ціла ця Україна стоїть поперек горла, а до Росії еміґрувати не хочеться, і вони вже приготувались вітати російські війська, - не вірячи, що ті їх теж зачистять, як уже зачистили Захарченка, і Жиліна, і мало не всіх "героїв русской вєсни-2014" (жаль, що досі ніхто не потрудився зробити репортаж про тих журналістів-"ватників", які тоді втекли до Москви, та не поцікавився, чому вони так люблять у тій Москві вмирати наглою смертю - Олександр Яровий у 47, Євгеній Морін у 34, - і чому нинішні "говорючі голови" Зеленського думають, що їх гебуха після "виконання завдання" пожаліє, а Коломойський захистить?..). Але з цими в принципі шкода праці - це вороги. Натомість більшість "абинепорошенківського" електорату (тих, хто готовий проголосувати за Зеленського, бо "надоело") зовсім не бажає Україні краху - вони просто не бачать такої перспективи.

Тому безглуздо доводити їм, що "Зеленський поганий, а Порошенко хороший" (це тільки втягує в логічний лабіринт безпотрібної дискусії, де вигаданий майстрами КВН-ГБ "президент Голобородько", як вампір, наливається рум'янцем за рахунок порівняння з живим Президентом Порошенком "на рівних". І це, як на мене, головна смислова пастка цієї кампанії, що вже призвела до безпрецедентної дискредитації інституту Президентства!). Людям треба всього лиш показати правду: що Зеленський зовсім не збирається бути їм в реалі Президентом, ні добрим, ні поганим. Його роль у цьому сценарії - продавець ілюзій, він - те обличчя ("своє", "домашнє", "звичне"), яке прибирає демон у казці, щоб йому відчинили двері (на виборах). Після цього в наш дім безперешкодно ввалиться московська орда (можливо, що й дискретно, не до всіх одразу, і кожен, як у нацистській Німеччині, нічого не помічатиме, поки не вваляться до нього особисто, але тоді вже буде пізно...), - а Зеленського ви побачите в новій серії "Сватов", та ще в записаному після дефолту ролику із зверненням про відречення (і, можливо, з проханням до Путіна про військову допомогу, на яке так і не здобувся свого часу Янукович). Після цього цей "слуга народу" (він же вам не сказав, якого народу, правда? То які претензії, таваріщі хахли, - ні обіцянок, ні пробачень, га-га-га!) відбуде на свою російську віллу в Форте-дей-Мармі ("самый русский курорт Италии"!), або ще кудись-інде, - і ви більше ніколи про нього не почуєте. У вас на той час з'являться зовсім інші проблеми, які - спитайте в донеччан.

Якщо ми це розуміємо, наш обов'язок - попередити тих, хто не розуміє. І це й буде та найдієвіша "технологія", якою ми ще можемо спинити країну на краєчку прірви, - технологія "від людини до людини".

Інстинктивно народ почав це робити відразу після першого туру - вступати в розмови з тими, хто "за Зеленського", переконувати "не голосувати за голограму", поширювати інформаційні матеріали, тощо. Але навзагал, за моїми спостереженнями, київська вулиця все ще мовчить - люди не наважуються виходити з зони комфорту і вступати в розмову з незнайомими, "щоб не посвариться" (!). А треба, щоб ми всі зараз говорили між собою "наживо", без посередництва медій і ґаджетів - і щоб це кожного разу була особиста розмова, щира й адресна - та, яка єдина пробиває хоч як "технологічно" нанесену вату в вухах. Розмова, сказати б, тверезого з п'яним, у якого в руці граната: він ще може не зірвати чеку, і обоє можуть вижити, - але тільки коли ви знайдете до нього індивідуальний підхід. А для цього потрібне - за Шевченком кажучи - "братолюбіє": наш (тих, хто розуміє) обов'язок - допомогти ошуканому.

Тут нема єдиного рецепту - це щоразу жива людина. Отже, вчімось розмовляти між собою. Виходьмо з Фейсбуку в реал, відновлюймо забуте з епохою гаджетів мистецтво діалогу. Спілкуймося в усіх громадських місцях, як на базарі, як на грецькій агорі, як на Майдані, - не чекаймо, що Україну захистить Порошенко, відновлюймо горизонтальну мережу довіри, - ми ж уже колись довели собі і світу, що ми це можемо, тепер треба змогти ще раз, надто багато від цього залежить!..

Припустімо, нас - наляканих реальною перспективою втратити країну за дурно-пусто - всього два мільйони. Якщо кожен до неділі включить у свою "ланку довіри" ще 5 душ, які, незалежно від симпатій/антипатій до Порошенка, почухають потилицю й підуть за нього проголосувати, щоб зберегти країну бюлетенем, а не (потім) партизанською війною з непевним рішенцем, - цього вже буде досить для нашого порятунку від Премії Дарвіна 21-го століття. (А ще ж кожен із тих 5 встигне поділитися з друзями й родиною - мережа непрогнозована, це "вогонь по соломі", і ми можемо це зробити - якщо кожен розуміючий поставить перед собою таке завдання!).

Ніхто досі в світі такого не робив. (Але ніхто й трьох Майданів за одне покоління не мав, любі земляки!). Якщо ми впораємось - це буде неймовірно круто, навіть крутіше за Майдан. (Власне, це й буде продовження Майдану - тільки вже на вищому рівні, "тонкого плану"). І ось тоді - тоді нарешті зможе початись новий етап нашої Революції Гідности - інформаційний. Революція освіти і медій - поступове, але невхильне моральне очищення суспільства від усього, закачаного нам, підшкірного гною. Тільки така революція зможе назавжди покласти край усьому тому неподобству, що його зеленські креатори так багатослівно-незграбно звуть "епохою бідності, епохою жадібності, епохою брехні", - аби лиш не називати речей своїми іменами: 21 квітня - кінець московського постсовка. Кінець епохи "Сватов".

І хай так і станеться.

Оригінал