Про новий виток російсько-української церковної війни

Російсько-українська церковна суперечка перемістилася з чисто духовної в майнову сферу.

Виступаючи 31.07.2018 на телеканалі "Прямий" глава УПЦ Київського патріархату Філарет заявив, що після визнання єдиної Української православної церкви їй передадуть і Києво-Печерську, і Почаївську лаври.

"Ніякої власності Московський патріархат в Україні не має. Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра - чия це власність? Української держави. І держава передала свою власність в користування українській церкві Московського патріархату. Але коли буде тут українська церква визнана, то лаври - і одна, і друга - будуть передані українській церкві", - пояснив патріарх Філарет.

Відповідь патріарху Філарету від імені Української православної церкви Московського патріархату дав прес-секретар цієї організації Василь Анісімов: "Філарет, відлучений від церкви за численні церковні злочини, може розпоряджатися тільки тієї власністю, яку вони, розкольники, самі створили - наприклад, храм десь побудували". "Заяви Філарета абсолютно абсурдні і безглузді з юридичної точки зору", - повідомив Анісімов, і на доказ прав Московської патріархії на нерухомість в Києві вдався до аналогій: "Кожна власність має свою історію, це юридичний термін. Якщо ваш будинок відібрали, то цей будинок потім повернуть вашому синові, але ніяк не всім бажаючим його отримати. І при чому взагалі тут автокефалія?".

Автокефалія тут, безсумнівно, ще як при чому, оскільки, якщо розглядати Києво-Печерську лавру не тільки як православну святиню і об'єкт культурної спадщини, а як нерухомість, то вона знаходиться у власності держави Україна, яка має право своєю власністю розпоряджатися, в тому числі і передавати її в користування тій чи іншій організації. І щодо історії Василь Семенович марно згадав, оскільки Києво-Печерська лавра була створена в 1051 році, а про містечко Москов вперше мигцем згадується в Іпатіївському літописі в 1147 році, тобто через майже сторіччя. Так що представникам Московського патріархату в цій суперечці про нерухомість історію краще не чіпати.

Що ж стосується отримання автокефалії для Української православної церкви, то цей процес виявився довшим і важчим, ніж очікувала влада України і зокрема Петро Порошенко, який обіцяв томос про автокефалію до дня 1030-річчя хрещення Русі.

Вселенський патріарх Варфоломій Перший, чийого томосу марно чекав Петро Олексійович, чоловік дорослий (78 років) і тертий. З Москвою має складні відносини, оскільки не раз займав антимосковську позицію і в ситуації з Естонською православною церквою, і щодо милої серцю Кремля концепції "Москва - третій Рим", яку Варфоломій Перший обізвав "богословськи неспроможною". Але вщент посваритися з Гундяєвим, а точніше, з Путіним Вселенський патріарх явно не має наміру. Так що жаданого томосу про автокефалію найближчим часом Україні чекати не слід.

До того ж досвід вербування у Путіна великий, і майстерність ця у нього з роками зростає. Процес шредерізації еліт цілком успішно впроваджується і в церковне середовище. Весь світ спостерігав за дружньою бесідою Путіна і патріарха Олександрійського і всієї Африки Феодора 2-го під час хресного ходу на святкуванні 1030-річчя хрещення Русі. Після чого Феодор заявив в інтерв'ю РІА Новинам, що "Олександрійський патріархат згоден з думкою РПЦ про те, що політичному тиску не можна піддаватися". І додав: "Коли розділяються держави, а потім і Церква - це неправильно". І тут же розповів про свою любов до Росії, згадав, як він більше 30 років тому, ще за часів СРСР служив екзархом в Одесі. Правда, чомусь заявив, що це була Росія ...

Судячи з опитувань соціологів служби SOCIS за автокефалію Української православної церкви виступають 32% громадян України, проти - 21%, 19% нічого про це не знають, решта вагалися з відповіддю. Україна, на відміну від Росії, не авторитарна держава і єдності думок тут немає, і не буде. Тому в українських політиків щодо церковної війни непростий вибір. Оскільки її продовження не обіцяє швидкої перемоги, а здавати повністю "церковний фронт" теж не можна.

Для Путіна ця церковна війна в будь-якому випадку вигідна. При її загостренні він на повну потужність врубує свої інформаційні знаряддя, які на весь світ будуть кричати про утиски прав віруючих бандерівським режимом. У разі, якщо Київ відступить, в Україні буде наростати вплив гундяївської п'ятої колони.

В ідеалі європейський вибір України мав би супроводжуватися посиленням світського характеру держави і поступовим зменшенням впливу будь-якої церкви на суспільство. На жаль, в умовах війни процес секуляризації гальмується, так що на російсько-українському церковному фронті в найближчому майбутньому змін не очікується.

Оригінал