ХХІ-ый век начался. Welcome!

Как мы переиграли Сталина

На языке оригинала:

Схоже на те, що в ніч на суботу під ударами ракет коаліції нарешті сконав - закладений у фундамент ООН в Ялті-1945 "привид Сталіна". Скінчилося "кріпосне право російського вето" в Радбезі Організації Об'єднаних Націй: тепер на нього просто не зважатимуть, і слова "не Росії вчити нас міжнародного права" вже прозвучали. (Віват Британії!)

І тут саме час пригадати (і дипломатам нашим теж!)), що своїм членством в ООН Україна завдячує не стільки Сталінові, скільки, напряму - УПА, яку Сталін "думав, що переграв" (і в межах одного покоління воно справді так могло здаватися). Хто забув, основні події розгорталися так:

1) ще в 1944 році, задовго перед Ялтинською конференцією, УГВР (Українська головна визвольна рада — орган політичного керівництва українським визвольним рухом, утворений наприкінці другої світової війни з ініціативи УПА й ОУН(б). - Gazeta.ua) запросила від альянтів статусу "уряду України у вигнанні" - такого самого, який мав у Лондоні польський уряд Рачковича. Зрозуміло, що коли такий запит підкріплюється діями потужної Армії Опору на вже визволеній від німців території, це надає йому додаткової переконливости - а "визволителям" сильно уймає леґітимности в очах цивілізованого світу. Тому (насамперед тому!) -

2) Сталін спішно готує "атвєтку" - всім (!) республікам СРСР зненацька даруються "власні" наркомати оборони й закордонних справ, і СРСР - гоп-ля! - враз перетворюється... на конфедерацію, союз 15-ти "незалежних держав" (СНГ!)), кожна - з правом увійти в ООН окремим членом (!).

3) Альянти обережно цікавляться в Сталіна, чи той, бува, егм-гм, не опрутенів, - і 07.02.1945 р. Сталін проводить з Рузвельтом окрему зустріч, на якій пояснює дружбану, що це все через загрозу України, яка "може відділитися" (с). Рузвельт виявляє повне розуміння й готовність допомогти - пацани сходяться на формулі "Україна+1" і вдаряють по руках.

(Про те, якого деморалізуючого удару це завдало в Україні повстанському рухові, див. у "Музеї покинутих секретів", - щоб написати тих кілька речень "від Адріана" в 6-му розд., я свого часу цю всю історію й вивчала).

Так Україна (+Білорусь, замість "14-ти республік") стала членом ООН. Єдине, чого не передбачала ця надзвичайно вигідна тоді Сталінові "протибандерівська закладка", - це, що Україна і РФ можуть опинитися по різні сторони барикад. У "пост-ялтинській" системі такого в принципі не могло статися. І коли воно, в 2014-му, таки сталося, то в системі "згорів вінчестер" - і Статут ООН, прописаний "для переможців", зненацька виявивсь анахронічним, як анекдот старого циніка, і увесь світовий баланс, так старанно вибудуваний на крові Другої світової, безнадійно "поплив"...

І нічим уже назад його не вернеш, і не скріпиш. Перші "альянтські" ракети по російських базах - уже випущено.

І Ялту доведеться віддавати. І Тегеран не врятує.

ХХІ-ше століття таки почалося. Welcome!