Бери і тікай?

Уряд Арсенія Яценюка набирає боргів як "сучка блох"(с) і далі заганяє державу у боргову яму. Куди ж діваються оті багатомільйонні кредити, що з таким успіхом "залучаються" цим урядом?

Навіть дітям відомо, що борги беруть бідні і багаті. Люди і країни. Це звичайна практика і прийнятний інструмент. Якщо вміло господарювати в країні, можна успішно керувати економікою - прискорювати її зростання або пом'якшувати наслідки падіння. Все залежить він рівня боргу. Якщо він помірний - ні у кредиторів, ні у населення проблем і питань немає. Але коли борг зростає, як на дріжджах, кредитори починають нервувати - і можуть запросити повернути борги! Якщо повернути нічим - це дефолт.

Останнім часом стан економіки України називають якщо не дефолтним то переддефолтним і це триває останні півроку.

Та хто ж створив цю ситуацію? Хто візьме на себе відповідальність? Чи на кого цю відповідальність з усього маху покласти?

Головна причина - стрімка девальвація гривні. На жаль, борги ми беремо в євро і доларах, а населення платить податки в гривнях. Із зростанням курсу іноземних валют, як на дріжджах, виросли й наші борги. З такою ситуацією українці добре знайомі: ті, хто взяв кредити у валюті до 2008 року, були тоді ошелешені ростом курсу долара: платити (в перерахунку на гривню) їм довелося майже вдвічі більше. Сьогодні в такій ситуації опинився уряд України. Можна було чи її передбачити? Звичайно! До речі, саме для того, щоб її уникнути, екс-глава НБУ Сергій Арбузов ще в 2011 році зафіксував жорстко курс гривні. Це дозволило не вимивати з бюджету сотні мільйонів доларів, а спрямовувати їх на соціальні виплати, вірніше, на їх підвищення. Та й із зовнішніми боргами при Арбузова активно розраховувалися. І в 2013 році віддали велику кількість зовнішніх запозичень і це б дало можливість цього року вже не витрачати гроші бюджету на обслуговування зростаючих процентів за боргами та і самих боргів. Цього року могло настати полегшення. Та видно не тут і не зараз. Уряд Яценюка разом з НБУ загнало усіх в глибоку боргову яму. Щирі співчуття тим хто має непогашені валютні кредити взяті до 2013 року.

Та тим часом ми потрапили в халепу, тому що уряд зараз урізує витрати на різні статті бюджету, в тому числі і соціальні витрати, фінансування охорони здоров'я та освіти. Тому що платить іноземним кредиторам все більш щедро.

Після падіння гривні в 2008-му, по Україні прокотилася хвиля суїцидів. Цього року таку статистику ніхто не оприлюднить. Всі негаразди спишуть на неоголошену війну і у всіх гріхах звинуватять Путіна і ватників. Тільки не всі в Україні "хавають" те, що випльовують вітчизняні ЗМІ. Є у нас люди, які розуміють, що, прикриваючись патріотичними гаслами, країну гроблять своїм непрофесіоналізмом призначені на Майдані міністри-популісти.

Відсутність розуміння економічної ситуації і здатності її вирішити яскраво демонструють і глава Нацбанку Гонтарева, і сам прем'єр Яценюк. Метою останнього, на мій погляд, є максимально напакостити наступному уряду, який залишилося чекати недовго.

Вибори до Верховної Ради стануть виборами прем'єра. З ним прийде новий уряд. Тільки мало надії, що туди залучать справжніх професіоналів, які знають економіку і фінанси України та вболівають за її долю.

Під авантюрною ідеєю "люстрації" країну позбавлять кадрів, які забезпечували розвиток економіки і стабільність фінансового сектора. Правління Яценюка ознаменовано повним провалом в цій галузі.

Ми відчули "реформаторство" "фронтовика" в повній мірі і на своєму гаманці.

Ми дійсно почали жити по-новому, якщо вважати новим забуте, як страшний сон, старе. У нас знову, як в дев'яностих, не вистачає грошей на ліки, ми ледве оплачуємо комунальні послуги, ми перестали купувати предмети тривалого користування, ми скоротили витрати на покупку одягу, ми утримуємося від ремонтів і подорожей. Ми, нарешті, знову стали запасати борошно і сірники, сіль і тушонку.

Правда, нам говорять, що тепер ми стали вільними. Вільними від прав та елементарних свобод – нормально думати, вдягатися, харчуватися і мандрувати.

А про якість "свободи по-новому" я писати утримаюся: береженого Бог береже.

Андрій Захаров.