Страшний сон валютних естетів: безкурсиця

Одна з чеснот українського народу – незлопам'ятність. Ми швидко забуваємо погане. Але є ситуації, коли ця чеснота перетворюється на проблему. Ми не вчимося на власних помилках, ми їх просто забуваємо. А варто пам'ятати.
Приміром, згадаймо, як тривали вибори до Верховної ради два роки тому. Тоді валютний ринок також трохи "штормило". Але Нацбанк за часів Арбузова без надмірних зусиль утримував курс на заданій позначці. Навіть під час піку, так би мовити, у "дев'ятий вал" у спекулянтів долар піднімався вище 8,3 гривень - лише на 20 копійок вище звичайного рівня. А після закінчення виборів курс швидко повернувся на 8,1 за долар. У Гонтарєвої - все навпаки.
Прем'єр-міністр Яценюк наприкінці серпня волав, що при доларі дорожче 12 гривень українська економіка не виживе. Але ж це було ПЕРЕД виборами, а зараз – ПІСЛЯ, тож високопосадовцю не до курсу, у нього інший клопіт: коаліціада, торгівля портфелями, утримання в прем'єрському кріслі. Замість того, чим насправді має займатися головний господарник країни – замість економіки.
Замість вироблення власних нестандартних шляхів виходу з проблеми, або хоча б використання вже набутого досвіду – того, що успішно робили попередники – прем'єр обирає легший шлях і сліпо йде за порадами МВФ. Того самого МВФ, який не соромиться визнавати власні помилки. Адже, наприклад, попередній уряд України, незмінно відмовляюичсь від драконівських умов надання кредиту МВФ, не так уже й не мав рації. Це підтверджує у своїх висновках спеціальний аудиторський підрозділ структури МВФ, який регулярно оцінює роботу фонду і складає рекомендації для підвищення її ефективності.
У висновку зазначається, що МВФ не допомагав відновленню економіки країн-позичальниць, натомість давав рекомендації скорочувати бюджети і урізати витрати на стимулювання економіки. В результаті ВВП Європи майже не зростав, а в більшості країн, навпаки, падав. Аудитори МВФ також окремо розкритикували відсутність гнучкості фонду при побудові рекомендацій для різних країн. Тобто стратегія "всім рекомендувати одне і те ж", незважаючи на особливості роботи кожної економіки, була помилковою.
Наслідком стала нова рецесія, оговтатися від якої Європа не може досі. Україні ж пропонувалося те саме. Щоб отримати гроші, влада повинна була ввести "плаваючий" курс валюти і скоротити витрати бюджету, насамперед - за рахунок відмови від субсидованих комунальних тарифів і цін на газ. Це пропонували тодішньому першому віце-прем'єру України Арбузову.
Добрий він фахівець чи поганий – показав час. Якби скористався тими рекомендаціями – настало б до різке скорочення доходів населення. Зрозуміло, що витрати б істотно збільшилися: оплата комуналки, покупка імпортних товарів, які не виробляються в Україні. Купувати українське просто банально не було б за що – наслідком стало б скорочення українського виробництва.
Натомість тодішній фінансово-економічний блок уряду зробив ставку саме на зростання економіки за рахунок внутрішнього попиту. Сьогоднішній уряд виконує рекомендації МВФ. Гривня втратила більше 40% своєї вартості, деякі тарифи вже зросли майже вдвічі, інфляція за підсумками року складе до 20%, а економіка втратить від 7 до 9% і буде скорочуватися і в наступному році.
Є кілька варіантів "вирулювання" з ситуації, і всі гумористичні. В супермаркетах все купувати швидко і бігти до каси, поки гривня ще більше не впала. Винайти машину часу для подорожей у 2008-й, щоб купити долари по 4,85. Пробувати збивати курс долара аспірином. Продавати старенький ланос, аби придбати новий айфон.
А якщо говорити серйозно – то не можна було відмовлятися від арбузівської політики фіксованого курсу і відпускати гривню у вільне плавання в лютому. Не можна було відмовлятися від багатьох рішень, запропонованих попередниками - на користь порад МВФ. А сьогодні просто необхідно запровадити цілий комплекс системних дій, серед яких – операції з ОВДП, розумне застосування процентної політики. На порятунок гривні – і України.