Окуляри професіоналізму не додають - гривня падає.

Державний організм, як і природа, не терпить пустоти. Якщо десь забрати – то в іншому місці додасться. А якщо десь додати – то в іншому відніметься. Якщо робити те, що не варто – то і наслідки будуть такі, як не треба. Яскравий приклад – коли Нацбанк бере на себе функції ринку і починає визначати необхідну кількість банків в державі, тоді Фонд гарантування вкладів замість порятунку банків перетворюється на їхню "похоронну команду". Тож як би не намагався НБУ зберігати гарну міну при поганій грі, глядачі (і, за сумісництвом, "піддослідні кролики") дружно заявляють: "Не вірю!"
НБУ в 2014 році активно взявся за начебто виведення з ринку неплатоспроможних банків. Тільки за півроку тимчасова адміністрація була введена в 14 банків — це рекорд за всі роки незалежності. Зараз ця цифра сягає уже 23 (для порівняння – за попередні три роки, коли Нацбанком керували Сергій Арбузов і Ігор Соркін, ліцензій позбавили усього 13 банків). Тож Фонд гарантування вкладів перестає справлятися зі своєю роботою, вимагаючи все більше і більше грошей для виплати відшкодувань вкладникам. Тільки в середині жовтня парламент схвалив надання Фонду позики на 11 млрд гривень, сам НБУ ще влітку позичив 4 млрд грн. За заявами керівництва НБУ, процес триватиме. А значить, і далі будуть потрібні кошти на виплати клієнтам банків, у яких відкликали ліцензії.
Окрім проблем ФГВ, є й інші негативи від цих дій НБУ. Наприклад, "прибираються" регіональні банки. А успішна робота таких банків підтверджується світовим досвідом.
Отже, у ФГВ немає грошей, щоб розплатитися з великою кількістю вкладників. Раніше цих проблем не виникало, оскільки темпи банкрутств були набагато нижчі, а кошти акумулювалися за рахунок відрахувань самих банків. Зараз відрахування банків у резерви фонду порівняно невеликі, і їх не збільшиш без катастрофічних наслідків у вигляді падіння банків.
Тож ФГВ втрачає роль гаранта. Для відновлення цієї ролі є два шляхи: надрукувати гроші (а це - інфляція) або знизити гарантії за вкладами (але це – лише відстрочка). Третій варіант – припинити масове відкликання ліцензій і зупинити девальвацію, що заспокоїть вкладників. Потрібно визнати, що повернення до політики часів Арбузова і Соркіна означатиме зупинку знищення банківської системи, яке триває зараз.
А нищення триває. Через кампанію НБУ з відкликання ліцензій у десятків банків Фонд гарантування вкладів не справляється з відновленням роботи проблемних банків. Перш ніж запускати цю кампанію, слід було поцікавитися, чи є у Фонду достатньо досвідчених фахівців для санації всіх банків. Ну хіба що завдання стоїть не рятувати, а валити – тоді все стає на свої місця.
Реформа НБУ, проведена 2012-го тодішнім главою Нацбанку Сергієм Арбузовим, забезпечила передачу повноважень з управління проблемними банками Фонду гарантування вкладів і підвищила ефективність управління банківською системою. Фонд виконує специфічні функції з санації і ліквідації проблемних банків, продає знайдені активи і відшкодовує збитки не тільки вкладникам, а й усім іншим кредиторам. Тим часом Нацбанк займався валютною і монетарною політикою і банківським наглядом Саме з фахівців Фонду складаються тимчасові адміністрації, які вводяться в близькі до банкрутства банки.
Але щоб вирішувати проблеми банків під час криз, тимчасові адміністрації повинні складатися з банкірів з великим досвідом роботи і розумінням ситуації. Натомість, як зазначає екс-заступник голови НБУ Сергій Яременко, до цих адміністрацій зараз входять переважно вчорашні випускники університетів. Як наслідок - за час нинішньої кризи жодного разу тимчасові адміністрації не змогли поправити справи в жодному ввіреному їм банку. Тож функція Фонду гарантування вкладів при порятунку банків зводиться лише до підведення банку до ліквідації – це підтверджує колишній член Ради НБУ Василь Горбаль. Ще гірше: як свідчать адвокати, що захищають права вкладників, активи банків з незрозумілої причини продаються за 10-15% вартості. Тим часом ліцензії продовжують відкликатися і відкликатися…
І тоді згадується нинішня очільниця НБУ Гонтарєва на трибуні Верховної ради. Коли її призначали на посаду голови НБУ. Коли вона щиро і чесно (ніякий Станіславський не підкопається!) зізналася: я це робити не вмію. І не менш щиро пообіцяла: але буду вчитися.
Вчитися – це процес. А от миттєво навчитися і застосувати свої знання вона не обіцяла. Тож численним і банкірам, і вкладникам мріється, щоб нерадива "учениця" хоча б підказки досвідчених фахівців почула. Наразі – марно…