Років три тому довелося робити настільний календар на тему "Іван Франко та його жінки". Отже, 12 місяців — і 12 любовних сюжетів. У бурхливій біографії поета таких пригод вистачило б і на півтора календаря. Залишалося перечитати дослідження хоча б Романа Горака чи Ярослава Грицака, розташувати сюжети по порядку й підібрати портрети тих дівчат і цитати з віршів, їм присвячених. А потім віддати все це дизайнеру, щоб довів діло до кінця. От якраз із дизайнером і трапилася несподіванка. То був чоловік середніх літ, високий, замкнутий у собі. Носив камуфляжні штани, заправлені в армійські чоботи. В молодості трохи воював, здається, в Придністров'ї, на чиєму боці — не знаю, може, й на правильному. І ось йому загадали робити цей календар. А в школі ж такої теми не проходили, і він спробував сам вибратися з цієї безвиході, як солдат, що вибирається з оточення. Каже мені: "А я уже кое-что сделал!" Виявилося, він зателефонував у Москву Дмітрію Бикову, відомому популяризатору літератури (Єсєнін, Горький і т. д.). І що ж сказав Дмітрій?" Он сказал, что тема чертовски интересна!" І ця фраза, й сама оця ситуація раптом занурила мене, ненадовго, але глибоко, в прекрасне колоніальне минуле, з його чіткою ієрархією культурних авторитетів і цінностей, із центром світу в Москві. Де на все могли дати відповідь, звідки приходили чудові журнали, "Новый мир" або "Дружба народов", в яких ти вичитував істини, що могли тобі замінити чи підмінити не те що Горака з Грицаком, а й самого Франка або й батька рідного. І на якусь секунду мене охопило відчуття забутого давнього щастя, так, немов у щілині поштової скриньки засвітилася "новомировская" обкладинка стримано-небесного кольору. Я чогось думав, що все це в нас уже позаду.
Коли ми закінчили роботу, дизайнер сказав: "Да, Дмитрий прав — это чертовски интересно!"
2 
1
Комментарии
1